Вчора, 9 грудня, минуло 155 років від дня народження Бориса Грінченка – харизматичного ідеолога народництва, письменника, публіциста і громадського діяча. Творця славнозвісного «Словаря української мови», що донині є цінним національним надбанням. Одного із тодішніх небагатьох місіонерів українства, фанатично залюбленого у міраж нової держави. Це про нього напише письменник Микола Чернявський: «Більше працював, ніж жив» (у книжці «Кедр Ливану», присвяченій Борису Грінченку).

Виходець із зрусифікованої сім′ї (його дід навіть підписувався «Грінченко-в»), він, вибравши українство, листувався російською лише з матір′ю. Дитяче потрясіння від Тарасового «Кобзаря» ( «Кобзар» зробився моєю Євангелією») стало життям, сповненим боротьби за відродження українства у царській імперії.

Читайте також: Письменник: Неможливо написати такий роман, який би із однаковим інтересом читали у Харкові та Львові

Його молода дружина Марія теж розділила переконання чоловіка, ставши соратницею і найпершим другом. Вчителювання у школах, переїзди… Всеціло і колінопреклонно відданий українству, ставав суворим, навіть позірно холодним… (Але всі спостережливі знають, що найбільш холодні є найгарячішими і найемоційнішими, бо за маскою відчуженості завжди ховається якась драма).

Будучи в душі естетом, розумів, що його вірші є часто лише «робітницькою надією». Пропагандистські, як я їх називаю, поеми («Галіма», «Смерть отаманова», «Матільда Аграманте») та оповідання («Олеся», «Дзвоник»), і романи («Сонячний промінь», «На розпутті») брали за груди малоросійського міщанина, потрясаючи його нагадуваннями про власну ідентичність. 

Був активним учасником «Братства тарасівців», пізніше київської «Просвіти». Був усюди, де того потребувало кволе українство!

Твори Бориса Грінченка багато і часто критикували, зокрема Франко чи Леся Українка. Пізніше, після особистого знайомства, зачарований, Франко писатиме про Грінченка як «талановитого поета і повістяра». 

Борис Грінченко не пережив смерть єдиної дочки та її маленького сина. Помер на 47-ому році життя (як Шевченко і Василь Стус). У Києві, у день похорону, був зупинений рух трамваїв, лунали перші культові промови…

Читайте також: "Він не влазив у канони "чемної" літературної поведінки". 199 років від дня народження Пантелеймона Куліша

Короткий час після смерті портрети Грінченка, уквітчані рушниками, висіли у просвітянських закладах поруч з портретами Шевченка. Його ім′я стає символом відродження українства.

Зараз один із київських університетів носить ім′я Бориса Грінченка, багато роблячи для популяризації пам′яті лицаря «залізної остроги».

І наостанок. Пропоную в осмисленні української літератури – хоча би час від часу! – йти третім шляхом, де будуть присутніми елементи широкого мислення, без свідчень нашої зраненості. Там народництво і модернізм не буде протиставлятися, а паралельно співіснуватиме, перетинаючись у Великому Кратері української словесності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram