Вже і Європарламент прийняв критичну резолюцію щодо Північного потоку 2 (ПП2) – але його все рівно будують. Не відомо скільки російського газу залишиться для української газотранспортної системи після запуску ПП2, але точно це буде не 200 млрд. кубічних метрів на вході і не 120 млрд. на виході – а рівно стільки, щоб утримувати її стало збитковим. І замість щорічних 5 мільярдів доларів за транзит російського газу отримає Україна за два роки сотні тон металобрухту. 

Але не потрібно винити у цьому лише Росію чи Німеччину. Те, що вони дбають про себе, а не про нас, цілком природно.

Українцям варто подивитися на себе – що ми зробили, щоб зберегти стратегічний актив, унікальний спадок, отриманий Україною від СРСР – українську газотранспортну систему.

Проблема газового транзиту постала ще з першої половини минулого десятиліття, а після Помаранчевої революції та першої українсько-російської газової війни перетворилася на одне з основних питань у відносинах України та ЄС. З боку ЄС було одразу чітко артикульовано: ми за збереження української ГТС як основного магістрального газогону – якщо Україна забезпечить модернізацію «труби» і головне – проведе реформування галузі з тим, щоб функцію прокачування газу було передано незалежному оператору, який забезпечить недискримінаційний доступ до ГТС, підтримуватиме її в належному стані і т.д., що виведе будь-яку політику чи корупцію з питання транзиту газу.

Читайте також: Reuters: Представитель США заявил, что обещаниям России продолжить транзит газа через Украину доверять нельзя

Іншими словами – НАК Нафтогаз має бути розділено на три незалежних компанії, а управління ГТС здійснюватиме – як це у всіх країнах ЄС – незалежний оператор, що надає ринкові і рівні умови усім зацікавленим вітчизнаним і закордонним гравцям. Причому ЄС погодився знайти кошти на модернізацію газотранспортної системи (звучала цифра до 5 млрд. євро), якщо Україна проведе роботу по реформуванню галузі. У березні 2009 року прем’єр-міністр Ю.Тимошенко в Брюсселі підписує славнозвісну декларацію, де зафіксовані усі ці домовленості, у вересні 2010 року Україна вступає до європейського Енергетичного співтовариства і бере на себе юридичні зобов’язання до 2015 розділити НАК за різними формами діяльності, лібералізувати газовий ринок, забезпечити передачу ГТС в управління незалежному оператору… 
Якщо би справді вимоги Третього Енергопакету ЄС були би виконані, то і кошти на модернізацію ГТС були би освоєні, і північні потоки не були би збудовані, і українська ГТС далі би приносила мільярди прибутку до українського бюджету. 

Але замість реформ хлопчики з Нафтогазу підвищили тарифи, купили броньовані мерседеси і виплатили собі мільйонні премії. 

НАК як був, так і залишається монополістом, дірою, де швидко, але безслідно зникають мільярди. 

2015 рік минув, як і усі інші постмайданні 5 років «успішних реформ», але нічого так і не зроблено, транзит газу далі залишається класичною рентою для тих, хто дорвався до влади і дерибанить газовий сектор. 

Тоді чому ми дивуємось, що попри російську агресію і величезні кошти німці далі з росіянами продовжують будувати Північний потік 2? 

Україна ж навіть 5 років після Євромайдану так і не виконала свої зобов’язання по реформі.

Реформа газового сектору привела би до передачі газового транзиту в управління незалежному оператору – в ідеалі компанії під патронатом і контролем ЄБРР чи консорціуму іноземних кампаній, які би змогли і кошти на модернізацію освоїти, і з поставщиками і споживачами російського газу домовитись. 

У результаті Україна би зберегла свій стратегічний ресурс – ГТС, величезні – до 5 млрд доларів щорічно – надходження в бюджет, врятувала би старі і створила нові робочі місця. 

Втратили би лише свою ренту декілька НАКівських чиновників і їх покровителі. 

Читайте також: Нова ера у проведенні нафтогазових аукціонів

Але рішення було зроблено не на користь реформ і надходжень до бюджету – а на користь ренти. Тому Україна вже за два роки втратить і ГТС, і надходження до бюджету. 

А реформи ще трошки мають почекати. Щоб ще хоч трошки подерибанити. Недовго, правда, але краще хоч мільйон але зараз і у свою кишеню, ніж мільярд колись і у державну. Сказав же керівник НАК Нафтогаз у відповідь на запитання чому він свої мільйони доларів перевів у США – влада ж зміниться... А так кеш на власному рахунку в США – і пуста труба в Україні.

Хоча, думаю, геніальні менеджери вже придумали що з нею робити далі. Розпилити – на металолом – після введення в експлуатацію ПП2. Турецькі переробні компанії із задоволення куплять український металолом, а посередникам виплатять комісійні – хоч в США, хоч в Сінгапур чи де там тримає свої рахунки інший молодий геній газового бізнесу.

Копійка до копійки…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram