Минулого місяця спочатку спільноту Facebook, а тоді й ЗМІ розбурхала історія про харківський торт та ученицю, якій вчителька не дала шматок, бо, мовляв, мати дитини принципово відмовилася здавати гроші на солодощі.

Публікація викликала страшенне обурення та отримала характеристику у вигляді доволі популярного останнім часом слова, яке чути звідусіль – булінг.

18 грудня Верховна рада ухвалила законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)".

Він стосується дошкільнят, школярів, студентів профтехнічної освіти та вишів, вчителів у дитсадках та школах, і педагогів у закладах вищої освіти. А також науково-педагогічних працівників та усіх учасників освітнього процесу, батьків у тому числі.

Звідки береться булінг?

Коли йдеться про буллінг, то тут варто розглядати ситуацію під різними кутами.

З одного боку, питання стосується не лише дітей, але і дорослих. Тобто якщо у колективі є авторитетний дорослий, який встановлює правила, де заборонено моральне та фізічне насилля, відслідковує та контролює виконанння цих правил, травлі не буде.

Читайте також: Про людяність, або Чого плаче Кітон Джонс

Він також зможе компетентно та вчасно помітити сигнальні маячки, та швидко нейтралізувати їх.

З іншого боку, якщо вчитель не помічає булінгу чи мобінгу, то травлі, на жаль, не уникнути.

Чому? Тому що, мораль у 12 років ще слабка. Це безпосередньо пов'зано із розвитком мозку. Тому і відповідальність у кожного своя.

Утім, все-таки її більше у нас, у дорослих.  Якраз час визначитися, що гарно, а що погано та почуватися сильними у відстоюванні власних цінностей.

Дуже важливо розуміти, шо існують певні вікові потреби. Підлітковий вік пов'язаний із завойовуванням поваги в колективі та сім'ї, перманентним доведенням собі та іншим, що у дитини є місце.

Підліткам життєво необхідно триматися зграї. Тільки так можна виконати програму, закладену споконвіку. І якщо група має позитивне, здорове ядро, тоді все чудово і цькування не потрібне. Дітей і підлітків об'єднує спільний інтерес, спільна мета.

Якщо ж цього немає, тоді діти – під дією тієї ж потреби бути в зграї, – направляють групову енергію проти когось.

Немов перебуваючи в стані афекту, вони поширюють її з усім остервенінням, руйнуючи себе та інших.

Причини виникнення булінгу:

– потреба віку;

– тиск школи, як системи;

– групова ієрархія (коли одразу в кількох дітей є бажання домінувати та бути визнаним лідером);

– дитячий досвід (якщо дитина раніше була жертвою насилля, саме вона потрапить до воронки агресора чи жертви).

Для батьків та й інших дорослих, які так чи інакше розділяють відповідальність за дитину, важливо не закривати очі на ситуацію. Вона не вирішиться самостійно й не зникне сама по собі, а розмови за зачиненими дверима не є ефективними.

Буллінг (цькування) – це хвороба групи і працювати необхідно з групою в цілому.

У середовищі, де вже є схильність до цькування, ризик "заразиться" всім дітям вкрай високий. Саме з цієї причини необхідно підключати дорослих: батьків, вчителів, директорів навчальних закладів. Саме дорослий мусить взяти на себе відповідальність і висунути вимоги, які змінять конкретну поведінку групи.

Щоб впливати на дітей, варто слідувати правилам:

1. Сформулювати правила групи і укласти контракт. Тобто, учні з допомогою дорослого складають статут, конституцію життя групи, класу. В свою чергу, класний керівних акцентує увагу на важливості правил і пояснює, що вони дають. Методом голосування діти складають контракт та підпивують його. Дорослий повинен контролювати дотримання.

Читайте також: Закон про антибулінг – перша невдала спроба

2. Через посередника (фільм, притча, казка) достукатися до моральних принципів. Методом аналізу ситуації та поведінки головних героїв. Потім наочно пояснити дитині, в чому його помилка та як саме його дії вплинули на інших дітей.

3. Створити здорову атмосферу у колективі, де роль лідерства кочує від одного учасника до іншого. Організовути тімбілдинги, спільні поїздки. Середовище, де дітей об'єднує єдине захоплення й інтереси, формує бажання дізнаватися більше про себе та інших.

Як зрозуміти, що на моєю дитиною знущаються?

На будь-яку травмуючу ситуацію діти реагують включаючи рептильний мозок сигналами нападу чи завмирання.

У дітей це проявляється кількома способами: роздратування, агресія, лякливість, уникнення предметів, що нагадують про травму, нічні жахи, уникнення будь-яких розмов, що асоціюються із хворобливою темою, або питання, які він чує буквально паралізують її.

У разі виникнення цих симптомів, варто поговорити із шкільним учителем та спробувати з`ясувати, що ж насправді є причиною такого нервового стану.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram