«А слабо тобі, вчителю, сертифікацію пройти?», або різдвяні спогади про перші уроки

Освітянська спільнота так і не отримала від МОН проект доопрацьованого Положення про сертифікацію вчителів, так і немає відповідей на ключові питання: 1) яка мета сертифікації; 2) які принципи в основі сертифікації; 3) скільки коштуватиме сертифікація державі; 4) скільки людей буде задіяно в організації та проведенні сертифікації? А без відповідей на ці питання неможливо рухатись уперед. Натомість, кудись рухаємось.

Уже через тиждень завершиться обговорення Проекту Програми ЗНО для вчителів початкових класів. Хтось явно поспішає швидко-швидко проштовхнути багатомільйонний проект, що створить додаткові робочі місця для чиновників та стане ще одним кроком в придушенні демократичних засад академічної свободи вчителя, зашморгом на його шиї, а може, й відкриє простір для нових корупційних схем. Навіть члени робочої групи з підготовки Програми висловлюють все голосніше і голосніше думки щодо недоречності та марнотратства державних коштів на реалізацію цієї ідеї.

Держава поставила вчителя на найнижчий соціальний щабель, встановивши йому початкову зарплатню 3207 грн. Саме на ці кошти може розраховувати випускник вищого навчального закладу, якщо прийде працювати у дитячий садочок або в школу.

Читайте також: На жаль, тривалий час педагоги-практики не звертали належної уваги на соціальний досвід дитини – Громовий

Учитель працює в умовах тотальної недовіри, яку як державну політику репрезентує МОН. Уже впродовж кількох років МОН планомірно створює громадську думку, що до педагогічних навчальних закладів вступає молодь з найгіршими знаннями, що випускаються вчителі-неуки, а вчителі старшого покоління з червоною ручкою – то, як мінімум, потенційні злочинці.

Однак, не зважаючи ні на мізерну зарплатню, ні на відверту політику приниження педагогічних працівників, 500 000 освітян щодня приходять до дітей, щоб навчити їх найкращим людським чеснотам, серед яких, безумовно, повага та довіра – таким простим та таким потрібним, адже вони є основою основ існування суспільства.

Безумовно, вчитель передає учневі те, що знає, вміє та відчуває. А знає вчитель початкових класів – багато: мову та літературу, історію та культуру, біологію та географію, математику та хімію, а ще відповіді на всі дитячі запитання. А ще може і перевдягнути дитину, коли трапиться неприємність, і пограти з нею, і поспівати, і свято підготувати, і батьків замінити, поки ті на роботі. І таких «ще» в арсеналі вчителя початкових класів незлічена кількість. І дітей у кожного вчителя початкових класів – понад 30.

Немає складнішої учительської професії, ніж вчитель початкових класів. Немає більш відповідальнішої професії, ніж вчитель початкових класів. Немає у вчителя початкових класів ні методичних днів, ні перерв, навіть права залишити дітей та сходити до вбиральні. А робочий день вчителя початкових класів починається задовго до першого вересня, коли він візьме дітей у першому класі, і часто не закінчується, навіть коли передасть дітей класному керівникові п’ятого класу…

Усе це знаємо ми, вчителі початкових класів, знають вчителі, які колись працювали чи замінювали хоча б день в початкових класах. Знає про це і адміністрація шкіл, особливо тих, де є вакансії в молодшій школі. І таких шкіл все більше і більше… Не знає про це лише МОН.

Міністерству освіти і науки здається, що професіоналізм вчителя початкових класів можна визначити за допомогою тестів. За допомогою тестів дійсно можна перевірити, як добре вчитель молодших класів розбирається в поняттях «сепаратизм» та «Руїна», чи знає він героїв опришківського руху, політку Галицько-Волинського князівства чи Литовсько-Руської держави. Можна навіть перевірити, як добре орієнтується вчитель у сучасних політичних партіях України і чи правильно характеризує політиків. Але яке це все має відношення до професіоналізму вчителя початкових класів? Ніякого, але все це знайшло місце у програмі ЗНО для вчителів. Знайшли місце в Програмі і календарні плани, і конспекти уроків, і плани виховної роботи і навіть план професійного саморозвитку. Також є в цих тестах вимога щодо планування та здійснення наукових експериментів, а також наукових досліджень…

Можна ще довго аналізувати підходи до визначення професійної компетентності вчителя початкових класів за версією Міністерства освіти і науки України. Але чи є в тому потреба? Можна піддатися на провокацію «А слабо скласти?» Ні, не слабо. Ми щодня проходимо випробування, які влаштовують діти, їхні батьки, різноманітні «старші товариші», не вистачає лише додаткових спеціальних органів та експертів…

Читайте також: Доверчивость, которая убивает: чему учить родителей и детей

Кажуть, перші враження – дуже сильні. Пам’ятаю свої перші уроки, коли шістнадцятирічним підлітком прийшов до шестирічок. Читали казку про те, як Лисичка допомагала ведмежатам сир розділити. Визначаючи головну думку казки, один хлопчик сказав: «Завжди, коли є сир, з’явиться така розумна Лисичка, яка цей сир допоможе поділити»… «Завжди?» – перепитав я. «Ні, не завжди, – сказали інші діти. –Тільки, якщо ведмежата не будуть дружніми».

А тепер приступаємо до рольового читання, ведмежата, ви готові? Читайте повільно, вдумливо. Вам слово!

Р.S. Ніяких натяків та аналогій. Просто пригадалось. Нещодавно відзначали 55-річчя нашого рідного педучилища. Тож вам, мої рідні, присвячується. Зі святом. Тепла і затишку вам та вашим родинам! Щасливого Різдва!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram