Мені дуже подобається одна особливість Києва, яку треба враховувати, коли хочеш в ньому орієнтуватися й жити без клопоту. Проявляється вона в тому, що, поглинаючи чергове урочище, хутір чи село, Київ залишав їхні назви на мапі назвами вулиць.

На Рогнідинській дійсно колись стояв двір княгині Рогніди, а на Предславинській – Предслави. Обидва тоді – далеко за містом. На вулиці Милославській на Троєщині дійсно було село князя Милославського, а в Святошині – хутір князя Святоші. Ну й так далі, аж до незрозумілого мені Кучминого Яру, який з'явився на карті Києва на століття раніше Леоніда Даниловича.

Читайте також: Луганськ, Детройт, Запоріжжя й Венеція – в Києві

Й ось усі ці старі урочища, яри, собачі стежки та слободи насправді проступають у сучасних ландшафтах. Київ лають начебто за архітектурну еклектику, а всі його локації досі ізольовані й тяжіють до різних центрів, навіть якщо їхні забудови вже зустрілися та їх поєднують десятки вулиць. Печерськ чи Велику Васильківську забудовано в принципі в одному сецесійному стилі, а стара Дарниця – то вже інші час і простір, не кажучи вже про Оболонь, Борщагівку чи Корчувате.

Тобто пагорби, річки та яри Києва створили з Києва такий собі аналог Нової Зеландії, де аборигени жили собі ізольовано в долинах, потрапити в які можна було тільки з моря на військовому каное, поки не з'явилися європейці й не проклали дороги через гори.

Читайте також: Золоті джерела, Огіркова, Добрий Шлях: поезія київських вулиць

Розмаїття ландшафтів у Києві разюче. Переселенці різних міст України навіть підсвідомо знаходять райони, що нагадують їм про батьківщину. Наприклад, луганчани мені казали, що люблять селитися в районі Берестейської, бо це схоже на Луганськ.

Тож знайдіть свою "долину" серед київських горбів і радійте.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram