Сьогодні багато жінок відмовляються від класичного алгоритму «народження дитини-трьохрічний декрет-вихід на роботу».

З різних причин вони не хочуть переривати кар’єру та суміщають трудову діяльність і материнство. 

Наше законодавство теоретично цьому сприяє. Зокрема, в Кодексі законів про працю України є стаття 186, яка передбачає, що на підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці мають створюватись дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок. Тобто, це не якесь додаткове навантаження на роботодавця, а вже закріплена законом норма. 

Читайте також: Стрес на робочому місці: як подолати конфліктні ситуації з роботодавцями та в колективі

Але немає механізму практичної реалізації цієї статті та відсутні санкції за її невиконання. Це робить її суто декларативною, тобто фактично недіючою. Таким чином, створення умов для молодих мам тепер залежить виключно від бажання роботодавця. 

У зв’язку з цим виникає кілька запитань: 

– Чи мусить держава посилити відповідальність за невиконання вимог статті 186 Кодексу законів про працю? 

– На чому треба зробити акцент: на каральних санкціях чи на заохоченні роботодавця до створення умов для молодих мам? 

Читайте також: Крейзи мама: то, что сводит с ума с первым ребенком

– Й чи взагалі варто підіймати це питання, чи є воно актуальним для українського суспільства сьогодні? 

Буду вдячна, якщо ви висловите власну думку з цього приводу, щоб, врахувавши її, ми змогли рухатись далі. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram