У нас багато говорять про гібридну війну. Але п’яти років владі та, на жаль, і суспільству не вистачило, щоб зробити висновки з подій у Криму й на Донбасі.

Так, наші території захоплювали силою зброї, але готували це захоплення роками, отруюючи свідомість українських громадян – дітей, молоді, дорослих, пенсіонерів – усіх, не лише цивільних, а й військових, які повинні були захищати власну країну.

У сучасній війні інформація – це і щит, і меч, що може вражати ефективніше за кулі та снаряди.

Читайте також: Мотивація: навіщо нашому війську пропаганда

Роззброюватись у сучасному агресивному світі – дурість, роззброюватись у час війни – зрада.

Саме тому рішення про закриття газети "Народна армія" та журналу "Військо України" не може мати іншого визначення.

Жодні прес-служби й замасковані піар-агенції військово-політичного керівництва держави не замінять видань української армії, які впродовж 27 років підтримували дух нашого війська та привертали увагу суспільства до проблем і завдань оборони й безпеки.

Розумних пояснень таким рішенням знайти неможливо, так само, як і рішенню Мінкультури про закриття "Кримської світлиці", що майже п’ять років була одним із символів боротьби за повернення Криму.

Читайте також: Навіщо Україні військові ЗМІ й чому маємо дбати про них

Якщо це спроба заощадити гроші для армії, то в мене є багато порад. Одна з них – припинити корупційні оборудки на закупівлі броньованих машин "Козак", що несподівано зросли в ціні спочатку на мільйон гривень, а потім іще на один. Цих додаткових 120 мільйонів гривень, які намагаються покласти до кишені за контрактами минулого й поточного років, вистачить на вирішення багатьох важливих завдань армії.

Наприкінці в мене є ще одна порада та прохання. Раджу тим, кого втягують в корупційні схеми, задуматися про те, що відповідальність настане, і дуже скоро.

А журналістів "Народної армії" і "Війська України" прошу далеко не розходитись. Дуже скоро ви знадобитесь країні й армії.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram