Колеги з ВВС із погано прихованим здивуванням розповідають про церкву святої Марії неподалік від сербського Нові-Саду, яку ініціатор її будівництва, переконаний шовініст, назвав "церквою Путіна" – й зібрав величезні пожертвування.

Читайте також: "Щирий друг Сербії": як Вучич помиляється щодо Путіна

Для мене в цьому немає нічого дивного. Коли 1989 року я вперше був у Югославії, у Приштині я спав під портретами диктатора Слободана Мілошевича в кімнаті, яку нам із дружиною надала проста сербська сім'я. А в легендарному монастирі у Грачаниці зображення Мілошевича продавалися в монастирській крамниці в таких самих шатах, як і зображення святих. У мене й тоді вже не було сумнівів, що сербське суспільство семимильними кроками рухається до політичної, економічної, соціальної та моральної катастрофи. І наслідки цієї катастрофи не забарилися – і для сербів, і для інших народів колишньої Югославії.

Тому мені залишається тільки сподіватися, що авантюрист Бранко Симонович, який придумав "церкву Путіна" – не передвістя катастрофи, а її уламок. І що приїзд Путіна до Сербії – один із кінцевих розділів у драмі спокушення дияволом маленької балканської країни. Рано чи пізно Сербія стане частиною Євросоюзу та НАТО й між нею та Росією з'явиться непорушна стіна, яка вже сьогодні відокремлює Росію від цивілізованого світу. Сербам за цією стіною сховатися набагато простіше, ніж нам – Югославія епохи Йосипа Броз Тіто є тому чудовим доказом.

Читайте також: Сербія в лабетах прокремлівської риторики

Але я знаю одне: коли ти присвячуєш церкви дияволові, коли ти вбираєш зло в шати, призначені для чесних добрих людей – наслідки є неминучими. Для тебе, для твого народу, для твоєї країни. Без наслідків це не проходить.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram