На "Мінській" у новому хмародері днями відкрилося нове "Сільпо", куди, за збігом обставин, ми потрапили з Варкою. І не звичайне, а таке з числа їхніх елітних, де очі розбігаються від повного трімфу розмаїття – тріумфу подекуди навіть і над здоровим глуздом. Коли стоїш, вирячившись на булочки, і в певний момент просто не знаєш, чого ти насправді хочеш, а тому відходиш геть, так нічого і не наважившись вибрати.

Читайте також: Чому торгово-розважальні центри – безплатні музеї сучасності

Я полюбляю іноді змушувати на все це дивитися чужими очима. І я згадав своїх двох бабусь, які ніколи у своєму житті нічого такого не бачили й побачити не могли. І подумав, як би їх зараз від цього видовища ковбасило... Від цих кавалків норвезького лосося. Від м'ясива різних видів. Від заморських фруктів, що навіть назв їхніх вони ніколи не чули. Лічі, авокадо, лайм... Думаю, вони просто би збожеволіли. Від самого факту, що може бути так багато різної їжі, від надміру у виборі.

І річ не в тому, що вони чогось такого дуже хотіли. У них не було навіть можливості подумати про таке бажання, вже не кажучи про те, що чогось такого захотіти. Просто в них вибір завжди був між наявністю чогось одного та його відсутністю. Хлібом і його відсутністю. Олією та її відсутністю. М'ясом і його відсутністю. Одного виду чогось – і його відсутністю.

Читайте також: Найгірший суп у світі: в Ізраїлі спробували страви часів Голодомору. ФОТО

А дивлюсь я на Варку, їхню праонуку, і бачу, що їй усе це розмаїття просто до одного місця. Ну, єдине, що їй приємно – це той факт, що там можна купити її улюблені піцу й суші. Суші, бабуню, то таке, як голубці, тільки до рису туди всяке різне кладуть. Але ваші голубці я би на них не проміняв. Піца, бабцю, це таке кругле з тонкого тіста, й на ньому сир гарячий, а на тому сирі – все, що ви хочете. Але ваші вареники, бабцю, ваші вареники...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram