Того, хто буває по суботах біля київських ТРЦ, картинка тотального "зубожіння" вражає по-особливому. Але не поспішайте закидати цим людям бенкетування під час холери або нестримний потяг до консюмеризму. Я неодноразово ловив себе на тому, що це вдаваний консюмеризм і ніякий не бенкет.

О, ні!

Читайте також: Культура вчить нас емоцій – філософ

ТРЦ – незалежно від того, "Епіцентр" це чи якийсь "Дрімтаун" або "ЦУМ" із "Караваном" – для багатьох людей виконує функцію безплатного музею, куди можна виїхати цілою родиною. І виконують ці ТРЦ естетичну функцію – по-перше. Люди насолоджуються життям за вітринами, можуть помацати, покрутити в руках і поміряти цінні речі. А потім зайти в "Новус" і "Ашан", щоб купити акційної картоплі по 4,50 за кілограм.

По-друге, вони видивляються те, що потім можна замовити значно дешевше в інтернеті.

По-третє, це така собі версія "туги за культурою" або за тим, що здається культурою. ТРЦ вигідно відрізняється, наприклад, від музеїв зі сталими експозиціями, тому що в них швидше змінюється асортимент і багато всіляких рухомих і блискучих образів, що неймовірно заспокоює та тішить дітей і людей похилого віку.

Читайте також: У Києві українська мова – така ж ознака столичності, як російська – провінційності

По-четверте, у спілкуванні з речима реалізуються мрії про якесь "справжнє життя". Через речі люди пізнають себе самих і своїх ближніх, знаходять поштовх до розвитку і стимули до самореалізації.

Тому, переконаний, ТРЦ колись стануть об'єктами дослідження для археологів майбутнього і всіляких антропологів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram