Підтверджується тренд на зростання відсотка людей, які бачать майбутнє України разом з ЄС та НАТО – 61% та 49%. Це ж відбивається й в пропорції першої десятки (8 прозахідних на 2 проросійських) кандидатів президентських перегонів та їх підтримці.

Електоральна частина особливо не дивує. Вже традиційно на першому місці закріпилася Тимошенко. Не дивлячись на серйозні ризики розгубити свій ядерний електорат при зміні образу – їй таки вдалося схрестити "тарифи" та "блокчейн", не втративши перших, взяти планку 20% й закріпити за собою образ ключового опозиціонера. В цьому статусі, питання подальшого нарощення підтримки часткового забезпечується конвертацією тиску та помилками команди влади – Порошенка. 

Читайте також: Юлія Тимошенко: Моя доля – це частина долі моєї нації, і я зроблю все, що зможу для України!

Петро Олексійович ділить 3/4 місце з Бойком. Йому вдалося компенсувати значне падіння його підтримки в ядерному виборці за рахунок жорсткої консервативної риторики й перетоку частини правого виборця. Він фактично витоптав електоральне поле для Свободи, Білецького та Ко. 

Однозначно передали куті меду з Томос-туром – стрибка підтримки соціологія не спостерігає, навпаки, особисте враження, що це відштовхнуло частину виваженого виборця, який готовий був голосувати за Петра-центриста.

Коврові бомбардування з дискредитації опонентів (Тимошенко, Зеленського, Гриценко) в умовах високого антирейтингу й значної частину сірого-виборця також дають лише зворотній ефект. Мобілізують голосувати за Тимошенко/Зеленського/Гриценка – як опонентів Порошенка. 

Подивимося, що скаже Петро Олексійович на своєму висуванні, але поки його шанси вийти в другий тур базуються виключно на адміністративному ресурсі. 

На другому місці Зеленський, який пробудив українське політичне болото й демонструє правильні сучасні комунікації з виборцем. Абсурдизація компромату про себе запуском флешмобу фейків – яскравий приклад.

Він чітко розбив міф про готовність всіх, хто не визначився беззастережно голосувати, просто за нове обличчя. В кожного з тих, хто не визначився – свій образ цього "нового політика". На початках віртуальний Зеленський міг вміщати в собі взаємовиключні очікування, але чим далі просувається гонка – тим більша частка буде розчаруватися в невідповідності власної ілюзії – розвіртуалізованому Зеленському. 

Зеленський піде, але робота із залучення молоді та демонополізація "свого" кандидата для промислових російськомовних містечок – залишиться. В цьому однозначний позитив його участі а президентському, а може й в парламентському забігах.

Бойко – навіть писати не хочу. Спочатку проросійський табір спіткав недуг сепаратизму – відколов Бойка до Медвечука. Тепер прокляття "трьох гетьманів": якщо з фронтменом більш менш домовилися й Рабінович відступив на півкроку назад, то місце сірого кардинала Львочкін й Медвечук все ніяк не поділять. Внутрішньовидова боротьба й в правду – найжорсткіша:) 

Читайте також: Антикорупційний порядок денний для кандидатів у Президенти України

Грицено, Ляшко, Садовий, Шевченко – поки знаходяться в непрохідній частині, й скоріше за все їм варто вже розглянути коригування кампанії з розрахунку концентрування на парламентських виборах. 

Завершити хочеться позитивною нотою. Приємно дивує цифра тих, хто збирається піти на вибори (так 45% й скоріше так 33%) – 78%. Чим вища реальна явка буде на виборах, тим складніше буде поставити під питання легітимність новообраного президента, що в умовах протистояння з РФ – вкрай важливо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram