Скажу і я кілька слів про сьогоднішні транспортні реалії.

Отже, від сьогодні львівський громадський транспорт їздить "по-новому": за проїзд міськими автобусами треба платити 7 гривень, або десь на 40% більше. Зате Львів демонструє багатство свого бюджету – бо ж, виявляється, місто може оплачувати коштом платників податків додаткових пільговиків, не передбачених законами. Нагадаю, що віднині безкоштовно у "маршрутках" їздять не тільки школярі, а й пенсіонери та особи з інвалідністю ІІІ групи. Їхні пільги законодавством не передбачені.

Чи треба підвищувати тариф? Причин можна знайти багато: ціна на паливо, зарплати водіям, витрати на нові великі автобуси, що реально працюють на вулицях Львова. Але львів’ян ці пояснення не задовольнять через зрозумілу істину: в нинішній непрозорій системі роботи громадського транспорту збільшення ціни навіть у кілька разів не покращить якість перевезень і не вирішить проблему їх "збитковості". Бо навіть якщо поїздка коштуватиме 20 гривень, перевізники все одно скаржитимуться на "мінус" через те, що їхніми автобусами "мало хто їздить". А перевірити це, як і зараз, неможливо – бо ні обліку пасажирів, ні обліку коштів у великих автобусах не було і немає. І цю проблему не вирішить жоден флеш-моб "візьми квиточок" чи голограми на квитках – бо квитки у нинішніх "маршрутках" не є документами суворої звітності, і ніхто не перевіряє ні водіїв, ні пасажирів.

Читайте також: Львів відмовляється від маршруток

Далі ж усе буде як завжди: водії автобусів і далі їздитимуть рідко та стоятимуть на зупинках, набиваючи пасажирів на 200% від місткості автобуса, аби використати транспорт "максимально ефективно" при мінімальних витратах, а пасажири і надалі відчуватимуть себе оселедцями в бочці або ходитимуть пішки. Ну а далі зникнуть і великі автобуси, які просто не витримають навантажень так, як не витримали машини, що купувалися під Євро-2012.

Що ж робити? А хоча б те, що узаконило для себе іншим рішенням виконкому ЛКП "Львівелектротранс". Від сьогодні у трамваях і тролейбусах міста мали запрацювати (але вранці ще не працювали) нові електронні абонементи на 1 та 3 дні і – увага – квиток на 90 хвилин з можливістю пересадок, які стануть першим кроком до європейської тарифікації проїзду в транспорті. До цієї системи потрібно якнайшвидше долучити автобуси комунального АТП-1, а заодно й запровадити обов’язковість паперового квитка у міських автобусах та контроль як квитків та посвідчень пасажирів, так і фінансової дисципліни водіїв. Ну і графіки руху контролювати жорсткіше та водіям платити за виконані рейси + відсоток від продажу квитків, як це відбувається у тому ж "Львівелектротрансі". Тоді й тарифи можна оптимізувати, і єдиний проїзний запровадити, і комфорт забезпечити.

Читайте також: Львів на грані колапсу транспортної системи і впритул до "будемо ходити пішки"

Якщо все це працюватиме, у приватних перевізників буде вибір – приєднатися до системи або конкурувати з нею. В Ризі у 2012 році така конкуренція призвела до того, що проїзд у "маршрутках" став дешевшим за міський автобус. Ну а кредит ЄБРР можна використати на розширення варіантів тарифікації проїзду – за відстанню або часом. Так, як це робиться у Європі. Чи реально це у сучасному Львові – питання, на жаль, риторичне, хоч і у виключній компетенції влади міста.

Проілюструю цей текст двома фото. Зліва – валідатор е-квитка в Познані, де мирно співіснує оплата за відстань та паперові квиточки на час. Справа – квиток на львівський трамвай 80-х років ХХ століття. Тоді у Львові теж були великі проблеми з автобусами, бо в електротранспорті облік пасажирів був, а в автобусах – "не дуже".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram