Протести в Сербії проти президента Александара Вучича знову нагадують, що головна проблема – це не постать самого правителя, а стан суспільства. У сусідніх колишніх югославських республіках за ці роки змінилося вже декілька лідерів і стилів правління, а в Сербії недовгий період після повалення диктатури Слободана Мілошевича має вигляд "перепочинку" перед царюванням Вучича, точно так, як у Росії дев'яності видаються "перепочинком" перед сутінками нового пострадянського авторитаризму.

Читайте також: "Щирий друг Сербії": як Вучич помиляється щодо Путіна

При цьому річ не в постатях правителів – і Мілошевич, і Вучич, і Путін, і Медведєв абсолютно безбарвні. І не в їхній ефективності – такі режими тільки множать проблеми й відкладають важливі рішення на потім, коли захворювання переходять у невиліковну стадію.

Читайте також: Зісельс: Не Путін створив таку Росію – це Росія зажадала на трон такого, як Путін

Річ насамперед у кричущій суспільній безвідповідальності, небажанні більшості громадян замислитися про майбутнє своєї країни, готовності покласти відповідальність на чергового вождя. Позиція настільки ж тупикова, як і зручна, що дозволяє вигукувати на черговому історичному витку хрестоматійне "ми ж не знали" або "був культ – але була й особа"!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram