Французький рух "жовтих жилетів" не лише інтригує назвою, а й викликає у світі водночас інтерес і здивування, пише для "Тижня" Мішель В'євйорка

Від середини листопада "жовті жилети" зайняли національну, політичну та медійну авансцену, їхні дії справді є унікальними й оригінальними.

Спочатку вони заявили про себе на всій території Франції, дуже наочно, навіть видовищно, майже скрізь сповільнюючи або блокуючи дорожній рух. Перші вимоги були соціальними: проти збільшення податку на нафтопродукти, за кращі доходи, підвищення мінімальної зарплати, за якіснішу присутність або й повернення державних установ у зони, що поступово втрачають мешканців. Потім рух забажав, щоб його почули в Парижі й інших великих містах, і це стало причиною видовищних сутичок, спочатку майже бунтів. Щосуботи новий "акт" – і нещодавно ми вже спостерігали за 11-м "актом" "жовтих жилетів".

Читайте також: Рука Кремля чи наслідок реальних проблем: 10 тез щодо "жовтих жилетів"

Усе це відповідає вельми оригінальній логіці: "жовті жилети" заявляють про себе як про противників насильства, до якого на початку вдавалися лише невеликі групи крайніх правих і крайніх лівих, а також грабіжники. Частина з них приїздили до міста, щоб побитися з поліцією, або ж сутички відбувалися спонтанно. Проте без насильства вони не здобули б аж такого розголосу! Брутальність є інструментом цього руху, що проголошує себе ненасильницьким.

Щодо вимог: лунала критика інституцій і демократії, ішлося про пряму демократію, зокрема про запровадження практики референдумів громадянської ініціативи. Також говорили про зверхність Емманюеля Макрона, якого часто називали президентом багатіїв.

Президент спочатку відкупився сумою в понад 10 млрд більш-менш соціальних виплат, потім поставив до дії "великі дебати" – своєрідну консультацію, що відбувається в багатьох місцях, аби почути запити французів. Це неминуче вивело рух на другу фазу.

Зародився новий феномен, оскільки рух почав активно замислюватися над тим, чи не піти йому в політику. Частина виступає проти, інші хочуть створити партію "жовтих жилетів", треті вважають, що краще підтримати вже наявні політсили. Водночас рухові стає дедалі важче мобілізувати людей на суботні дії, він перебуває у фазі деструкції.

Усе це вже унікально. Але винятковим є інше. 

Читайте також: Битва за Європу: червоні шапки проти жовтих гопників

У всьому світі проблемні соціальні категорії або такі, що можуть ними стати, народні верстви або прошарок середнього класу, яким здається, що за змінами про них забули, висловлюються, розповідають про свої тривоги, страхи, труднощі. Але скрізь усе це загалом призводить до посилення позицій крайніх правих або популістів. У Великій Британії це був Brexit, у Сполучених Штатах – Дональд Трамп, в Італії – "Північна ліга" та "Рух 5 зірок", у Польщі й Угорщині – авторитарні уряди тощо.

Інакше кажучи, лише у Франції соціальні питання вирішуються в політичний спосіб, через обговорення тем, які віддаляють вимоги від суто соціальних. В інших країнах Європи, навпаки, заклики на захист національної ідентичності, до самоізоляції країни, до відмови від імміграції, страх ісламу й авторитарної влади призводять до труднощів і соціального неспокою.

Винятковість Франції, принаймні до цього часу, полягає в тому, що "жовті жилети" наразі опираються перетворенню соціальних і громадянських вимог на політику ненависті, популізму, відмови від несхожості, закликів до національної замкненості. Рух вимагає політичного опрацювання вимог, що є глибоко соціальними. Але немає гарантій, що так буде й далі. 

P. S. Французький регулятор ринку електроенергії запропонував підвищити тарифи на 5,9%, проте наразився на спротив уряду країни, який раніше пообіцяв не піднімати цін задля припинення протестів "жовтих жилетів". Тепер у сторін є три місяці на вирішення цієї суперечки. Пропоноване підвищення мало би стати одним із найбільших за останні роки й торкнутися близько 25,6 млн споживачів у Франції. Тарифи вже зросли з €35/МВт∙год станом на початок 2017-го до €59 на кінець 2018-го. Компанія-постачальник EDF втрачає близько 100 тис. абонентів щомісяця, проте й досі лишається монополістом на французькому ринку з часткою близько 79%. Пропоновані попередніми урядами заморожування цін оскаржили через суд інші постачальники електроенергії – як такі, що перешкоджають чесній конкуренції.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram