В Японії сьогодні, 7 лютого, – день північних територій. Протягом багатьох десятиліть ця дата – одна з найважливіших у політичному календарі країни.

Проходять демонстрації, з'являються нові телепрограми, працює загальнонаціональний з'їзд за повернення північних територій за участю прем'єр-міністра країни та провідних японських політиків. У школах Японії відбуваються спеціальні уроки, на яких розповідають про захоплення Росією Курил. Більш того, важливою частиною шкільної програми є поїздки на острів Хоккайдо, з якого видно острови. Кожен японець із дитячих років знає і бачить цю територію, яку, на думку Токіо, незаконно утримує Росія. І це знання не дозволяє жодному японському політикові змінити зовнішньополітичний курс країни й відмовитися від ідеї повернення територій.

Читайте також: Підґрунтя нашої цивілізаційної поразки й повернення під російське ярмо

А тепер згадаймо, як в Україні відзнали День Автономної Республіки Крим, чи багато українців взагалі знають про його існування? Чи, може, Крим цікавить нас меншою мірою, ніж японців – Курили? Чи ми готові забути порушення міжнародного права в Криму та злочини окупантів на Донбасі?

Нам потрібен справжній День Криму й Донбасу – загальнонаціональна маніфестація, під час якої ми продемонструємо, що не збираємося відмовлятися від окупованих територій. Нам потрібно, щоб у заходах Дня Криму й Донбасу брали участь президент і прем'єр-міністр країни, політики та громадські діячі. Нам потрібно, щоб цього дня в усіх школах України проходили спеціальні уроки з розповідями про злочини російських окупантів і їхніх поплічників, аби кожен майбутній громадянин нашої країни виростав із чітким розумінням, хто наш ворог, а хто друг. Нам потрібно, щоб зі школярами та студентами зустрічалися ветерани АТО й вимушені переселенці, кримськотатарські активісти та євромайданівці з Донбасу. Й особливо необхідними є такі уроки в школах на сході країни, де все ще сильні позиції колабораціоністів.

Читайте також: Козлики й козлища для хитрунів і головне питання виборів

Простіше кажучи – тема окупації повинна бути важливою темою української політики і державного будівництва. Стіна на кордоні – це тільки паркан для безпеки. Набагато важливішою, набагато ефективнішою є ментальна стіна, яку ми зобов'язані побудувати між Україною та Росією. І цю стіну необхідно споруджувати вже сьогодні – які б дурниці не розповідали нам про "діалог" і "мир". Тому що мир – це не балаканина з агресором. Це насамперед його відмова від окупації наших територій, це відновлення територіальної цілісності України, це покарання військових злочинців, це репарації за окупацію та злодійство.

А поки нічого схожого немає, справжній мир – це сильна армія, яка готова дати відсіч ворогові, це стіна відчуження між агресором і жертвою агресії. Росіяни можуть подолати стіну безпеки на своїх танках. Але вони повинні раз і назавжди позбутися можливості господарювати в наших душах і душах наших дітей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram