MENU

"Право на владу": Юлія Тимошенко та інші

5176 4

Відтепер ім’я пані Тимошенко варто вказувати не ініціалом а повністю, позаяк влада потурбувалася виставити проти неї технічного кандидата – Ю.Тимошенка. Цей сюжет точно вписується в тему учорашнього ток-шоу "Право на владу" на "1+1".

Формально програма іменувалась "Активізація", фактичною ж темою стала – фальсифікація.

Двозначний заспів

Казці передує приказка: нею стало соло Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Він песимістично повідомив що порушень зафіксовано уже чимало, і оптимістично запевнив, що поліція покладе їм край, усе, мовляв, під  контролем. І ті 68% відсотків громадян, які хочуть чесних виборів своє отримають. Як і ті несвідомі, що цьому активно протидіють.

Читайте також: Тимошенко, Гриценко, Садовый, Бондарь и Шевченко объединились, чтобы противодействовать фальсификации на выборах. ДОКУМЕНТ

Основні напрями протидії пан Арсен бачить три: підкуп виборців, махінації з Державним реєстром виборців, маніпуляції з електронною системою виборів.

Тематичний заспів визначив і тему – фальсифікація. Тема ж логічно визначила головного персонажа, щоправда відсутнього і, у більшості випадків, прямо не названого.

А для чого? Як зачнемо "мер Львова …", або лідер "Батьківщини" …" продовжимо безпомилково, як почнемо "Головний фальсифікатор…", правильно продовжити не важче. Арсен Борисович і не продовжував, усі і так зрозуміли.

Як водиться, головний поліціянт закликав небайдужих громадян до співпраці, повідомляти про всі порушення, а ще краще надавати докази.

Окремо звернувся до таких небайдужих і поінформованих громадян, як кандидати у президенти, і подякував пані Тимошенко за ґрунтовний пакет документів у справі підкупу виборців "волонтерами" Банкової. Не забув і заочно нагадати Голові фракції БПП Антонові Герасимову, що його голослівні бла-бла-бла теж непогано б обгрунтувати, як є чим, звісно. 

Вигулькнув у панові Арсенові і політик, ключова його пересторога фальшувальникам двозначна, політиканська: якщо вони не зупиняться, назвемо їхні прізвища і репутація кандидата рухне!

Страшна погроза: за тяжкий державний злочин, наче підлітку за шибку вибиту. І шантажем віддає, не поліційно: упіймав порушника – оприлюдь прізвище, нащо чекати поки він удосталь голосів скупить?

Тож і враження від заспіву неоднозначне: мелодія приємна, слова – різні, чекати можна усього що завгодно. Запасемось оптимізмом, й чекатимемо кращого: захисту чесних виборів (тим більше, що за розкладами воно й безпечніше).

Кульмінація: бенефіс Юлії Тимошенко

Сюжети вибудовуються різно, наразі ключова сцена була першою – виступ пані Тимошенко. Ключова, не лише тому що вона фаворит, а й тому – що яскрава особистість. Виступ підтвердив і одне й інше.

Хоч самопочуття її видавалось не найкращим, а голос захрип. Якби Юлія Тимошенко мала інформаційні можливості, гідні політика її рангу, то може слід було б і поберегтися, долікуватись. Але технологічно розумію і Петра Порошенка, якби він інформаційно не блокував Юлію Володимирівну, то вибори перетворились би у порожню формальність – її перевага була б приголомшуючою (втім, вона і так відчутна).

Основні тези пані Юлії:

Перша. "Я пройшла чимало виборів, але такої розпачі у людей не бачила". На жаль, це не новина, але із її уст звучить достовірно і авторитетно – останнім часом вона об’їхала країну. І не лише останнім.

Назвіть-но ще політика, який провів би стільки зустрічей з людьми (не кажу "виборцями", бо не лише під час виборів, а повсякчасно), а ще – який провів би зустрічі з такою кількістю людей. І не у затишних, але затісних залах, а під відкритим небом – на вулицях, площах, майданах! Звідси і застуда.

Тож Юлія Тимошенко – народний кандидат.

Друга. Істотним доповненням і поясненням масованого зубожіння стала офіційна інформація про зростання особистих статків президента-бізнесмена у 82.7% рази. Звертаю увагу, не на 82%, а у 82 рази. Коментарі зайві.

Третя. ЮВТ – за вступ до ЄС і НАТО. Саме учора парламент ухвалив запропоновані президентом зміни до Конституції щодо курсу у НАТО та ЄС. Декларативні, пропагандистські, як кажуть експерти, символічні, як пом’якшують провладні. Та усі сходяться: зміни не практичні, вступ до омріяних організацій вони не наблизять ні на хвилину.

А що, питається, завадило президентові, ще й при такій парламентській підтримці, подати офіційну заяву про вступ, як зробили у 2008-му В. Ющенко, Ю. Тимошенко, А. Яценюк? Оце б реально вступ наблизило.

Читайте також: Політолог: Насправді боротися за пост Президента буде лише два політичні лідери. ВІДЕО

Так, ми отримали б відмову у вступі негайному, але не у принципі! Відмову мотивовану, з вимогами, що для вступу зробити, фактично план (дорожню карту) руху до членства. Що й потрібно Україні!

Але, як з’ясувалось, не президентові. Бо серед тих вимог першою, вочевидь, була б: позбутись крадійської влади, яка розплоджує корупцію. Хоч з виборів знімайся, не те що електоральні бали нараховуй.

Проміжним, але практичним кроком, міг би стати і всеукраїнський референдум. Який, до речі, у 2014-му пропонувала "Батьківщина" одночасно з парламентськими виборами. Який зірвав Порошенко, і про який намагаються "забути", вибити з народної пам’яті хто реально за вступ до НАТО, а хто цим тільки спекулює.

Четверта ключова теза: гідний мир. Комплексний і реалістичний підхід цього поки що запропонувала лише пані Юлія.

Якщо про зміцнення нашої обороноздатності говорять усі (і правильно), якщо про вступ до НАТО говорять майже усі (і теж правильно), то про належний міжнародний формат, здатний реально забезпечити мир – тільки Юлія Володимирівна. Формат цей, "Будапешт+", був запропонований на серпневому Національному Форумі "Нова Стратегія Миру та Безпеки".

Питання мають вирішувати ті, хто здатен їх вирішити! Підписанти Будапештського меморандуму – Велика Британія, Російська Федерація, США, Україна. Доєднались – Китай, Франція. Пропонує доповнити їх учасницею, Нормандського формату – Німеччиною.

У результаті: усі гаранти Будапештського меморандуму, усі учасники Нормандського формату, усі постійні члени Радбезу ООН (але без права вето!), світовий ядерний клуб. Потужна кампанія здатна забезпечити досягнення та збереження миру. І усього 7 (сім) учасників, цілком дієспроможна кількість.

Варто пригадати ще чотири загальнонаціональні форуми, ініційовані Юлією Тимошенко, поширені у мережі, але майже не висвітлені (подекуди затемнені) у підконтрольному президентові інформаційному просторі.

І знову технологічно його можна зрозуміти, якби ще й ті виборці, які позбавлені вільного доступу до Інтернету, побачили ті форуми, питання про наступного президента уже було б вирішене на користь Тимошенко. Адже там ґрунтовно (і обґрунтовано!) визначено новий інноваційний курс України.

Чого за 10-15 хвилин у ток-шоу досягти фізично неможливо. Втім, і сказаного досить: Юлія Тимошенко – беззаперечний і гідний фаворит президентських перегонів.

… та інші

Наступним мав виступ кандидат у президенти Анатолій Гриценко. Достойний виступ політика другого ешелону.

Виглядав пан Анатолій статечно і респектабельно, з гордістю повідомив, що збирає повні зали. Зауважу, не майдани, тому й не застудиться, тому і з другого ешелону до першого не перейде.

Спочатку Анатолій Степанович заявив, що обмежиться стосовно чинного президента трьома репліками, потім присвятив йому майже увесь виступ. Що зрозуміло: про кого ж іще говорити на тему "Фальсифікація"?

Щоправда, на відміну від пані Юлії, його заяви не були підкріплені документами, але він теж назвав деякі цікаві прізвища. Генерала Муженка, який незаконно агітує за свого прямого начальника – головнокомандуючого. Генералів Фьодорова і Кононенка, які забезпечують тому ж кандидатові підтримку спецслужб. Держслужбовця В. Ковальчука і народного депутата С. Березенка, які керують тіньовим штабом у АП.

Як водиться, заперечив він і усі звинувачення на свою адресу. Крім одного,  Ірини Луценко, котра звинуватила його у боягузтві. Думаю – це звинувачення безпідставне, але ось що примітно. Пан Анатолій є професійним військовим, прийшла війна, а він залишився роза війною! Усі п’ять років. Крім президентських виборів нічим не займається. Це – моральний казус.

Наступним виступав кандидат у президенти, мер Львова Андрій Садовий. Дуже достойно, але теж другорядно, дещо провінційно. Що особисто для мене є плюсом, я – великий прихильник самоврядування, мрію про "Україну без околиць", де рівень життя по усій території істотно не різнився б.

Але в контексті президентських виборів, це засвідчує неготовність пана Андрія до національного лідерства. Не те щоб наречений поганий, просто ще не його весілля.

Ще два кандидати – О. Шевченко та В. Бондар, на другий ряд не тягнуть, десь подалі, тож на їхніх виступах і не зупинятимусь.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини