"Марші розгніваних матерів", викликані арештом активістки "Відкритої Росії" Анастасії Шевченко в Ростові-на-Дону і смертю в лікарні її 17-річної дочки-інваліда Аліни під час перебування матері під домашнім арештом, багатолюдністю не відрізнялися. Нагадаю, що Анастасії інкримінують статтю "Реалізація діяльності організації, визнаної небажаною на території Росії". Такою організацією влада вважає "Відкриту Росію", незважаючи на те, що та організація, яку ще тільки збираються зареєструвати під цим ім'ям у Росії, юридично ніяк не пов'язана з тією "Відкритою Росією", яка свого часу була зареєстрована Михайлом Ходорковським у Британії і дійсно офіційно заборонена в Росії. Але до такої дрібниці, щоб окремою постановою "Роскомнадзора" заборонити ту "Відкриту Росію", яку ще тільки повинні зареєструвати в Москві (або просто відмовити їй у реєстрації), російські правоохоронці не вдалися. За недавно введеною поправкою, норма статті 284.1 КК РФ передбачає, що якщо людина двічі протягом одного року отримує адміністративні стягнення за участь у діяльності небажаної організації, то проти неї може бути порушена кримінальна справа.

Читайте також: Політолог: Останні рішення та жести РФ можна розглядати як "чорну мітку" для українського керівництва з боку перших осіб Росії

І такий прецедент вирішили створити на прикладі 36-річної Анастасії Шевченко, матері трьох дітей (тепер, на превеликий жаль, тільки двох). Два місяці її протримали в СІЗО і тільки потім перевели під домашній арешт. А потім навіть відпустили з-під домашнього арешту попрощатися з помираючою дочкою, коли стало ясно, що вона помирає. Опозиціонери та правозахисники переконані, що до фатального результату призвело те, що активістка через арешт була позбавлена можливості перебувати з дочкою в лікарні і доглядати за нею. Мабуть, так воно і є, і на владу вже лягла вина (принаймні в очах значної частини громадськості) за загублену невинну дитину.

Анастасія своєї провини в членстві в "небажаній організації" не визнає і цілком обґрунтовано вважає звинувачення проти себе політично мотивованими, в чому з нею повністю солідарна Amnesty International, що вже визнала Шевченко в'язнем совісті. На її захист виступила навіть загалом слухняна до влади Рада з прав людини при президенті Росії, яка засудила її арешт і порушення проти неї кримінальної справи. РПЛ заявила: "Реальний ступінь суспільної небезпеки діяння, у зв'язку з яким порушено кримінальну справу, є незначним. Рада вважає кримінальну відповідальність за цією статтею при притягненні раніше до адміністративної відповідальності за таке правопорушення надмірною". Член Ради Катерина Винокурова додала, що запобіжний захід для Анастасії Шевченко необґрунтований: "Вона – не екстреміст, не терорист. Вона лише провела дебати і виступила на зборах. Російська ж система відрізняється надмірною жорсткістю і в разі вибору між гуманізмом і побоюванням продемонструвати слабкість частіше вибирає друге". І саму статтю про "небажану організацію" Винокурова назвала "надмірно жорстокою".

Але, мабуть, найдивніше це те, що сам губернатор Ростовської області Василь Голубєв висловив тривогу за долю заарештованої активістки "Відкритої Росії", причому зробив це за кілька днів до смерті її дочки. Всі начебто говорили і говорять правильні слова. Однак справу проти опозиційної активістки закривати поки що ніхто не збирається. І прихильники "Відкритої Росії" вирішили організувати "Марш розгніваних матерів" у неділю, 10 лютого, щоб спонукати владу все-таки закрити справу проти Анастасії Шевченко. Ймовірно, організатори сподівалися, що проти жінок (хоча в акції брали участь не тільки жінки) поліція не застосовуватиме силу і не затримуватиме учасниць маршу, але прорахувалися. Всього на маршах у Москві і Петербурзі поліція затримала понад 10 осіб, яких досить грубо тягли у «воронки». Всім їм інкримінується "дрібне хуліганство". Крім того, у столиці на учасників маршу напали члени прокремлівської організації SERB.

Мале число затриманих пояснюється зовсім не гуманністю і помірністю поліцейських, а вельми невеликою кількістю учасників маршу. За оцінками поліції, в Москві на вулицю вийшли 400 осіб. Представники «Відкритої Росії» говорять про більш ніж 1000 учасників, але якщо придивитися до наявних відеороликів, оцінка поліції здається ближчою до істини. У Петербурзі марширували 150 людей. В інших містах протестувальників були лічені десятки. І все це дуже сумно. Якби в Москві на вулицю протестувати проти арешту Шевченко вийшло б декілька тисяч людей, влада, можливо б, замислилася, чи варто створювати прецедент із "небажаною організацією" і притягненням до кримінальної відповідальності за адміністративною статтею, і відпустила б Анастасію. А тепер її стан може навіть погіршитися, і все буде залежати тільки від милості влади, яка в ситуаціях, де вона не зустрічає опору, вважає за краще діяти жорстко.

Читайте також: Аtlantic Сouncil: Отмывание денег, к которому причастны российские граждане, и влияние этого на ЕС

Провал "Маршу розгніваних матерів" (будемо називати речі своїми іменами) пояснюється тим, що хоч якось масово вийти протестувати на вулиці росіяни можуть тільки під гаслами боротьби з крадіжками і корупцією, проти «партії шахраїв і злодіїв» і з вимогами відставки президента і уряду, а також місцевої влади. Організовувати такі виступи зараз може тільки "Фонд боротьби з корупцією" Олексія Навального. У "Відкритої Росії" Михайла Ходорковського конкурувати з ними не виходить. А вимогою зупинити черговий наступ на демократичні свободи і закликати владу до відповідальності за смерть невинної дівчинки росіян на вулиці, як виявилося, не виведеш. Що вже тут говорити слідом за Достоєвським про «сльозинку дитини» як про неприпустиму ціну світової гармонії.

Але "Відкритій Росії", пам'ятаючи минуле екс-глави "ЮКОСа", висувати гасла боротьби з корупцією якось незручно. І, як видається, якщо раніше влада ще сподівалася, що організація Ходорковського зможе привернути до себе частину прихильників Навального і тим самим розколоти "позасистемну" опозицію, то тепер ці плани остаточно відкинуті. Кремль прагне придушити будь-які паростки опозиції, що не контролюється ним, включно з "Відкритою Росією". Тому її активісти піддаються арештам і вводяться драконівські поправки до Кримінального кодексу про "небажані організації". Однак таке посилення каральної політики може говорити не про силу, а про слабкість режиму, який, пригнічуючи не те що будь-яку опозиційну діяльність, але навіть будь-яку критику влади, ризикує паралізувати структури управління і викликати хаос за будь-якої нової економічної кризи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram