Інколи, щоб зрозуміти суть подій, які відбуваються в країні зараз, треба зазирнути в минуле – наприклад, почитати, що писали про Україну на початку незалежності західні медіа, пише у своєму блозі на "Новому часі" заступник керівника Стратегічної групи радників із підтримки реформ (SAGSUR) Павло Кухта.

Ось кілька цитат із "Нью-Йорк Таймз" 1993 року:

Україна є настільки ретроградною в питаннях реформ, що деяким економістам вона нагадує маленький Радянський Союз.

Парламент заблокував приватизацію середніх та великих промислових підприємств.

В Україні мало говорять про скорочення величезних державних кредитів збанкрутілим державним підприємствам. [...] Цього року, кажуть економісти, ці кредити вже перевищили розмір валового національного продукту, який дещо оптимістично спрогнозував на 1993 рік уряд.

Читайте також: Рецепт успіху популістів: український виборець хоче чути, але не хоче бачити

Назви цих статей також багато про що говорять: "Україна ставить під питання ціну незалежності", "Українці можуть позаздрити російській економіці", "Українські шахтарі скаржаться на ціну незалежності". Із західної преси чітко видно, що економічний колапс початку дев'яностих підривав довіру громадян до самої ідеї незалежності та поставив країну під загрозу зникнення.

Як ці події 25-річної давнини стосуються нашого сьогодення? На жаль, напряму.

Серед людей, які вивчали реформи в посткомуністичних країнах, добре відомий такий принцип – чим швидше було запроваджено в країні повноцінну ринкову економіку (навіть ціною болісної "шокової терапії"), тим більш розвиненою та менш корумпованою стала ця країна.

Україна серед європейських країн виявилася найбільшим аутсайдером реформ, що так добре демонструють показові цитати та заголовки зі старих публікацій західних медіа. Українські політики початку дев'яностих виявилися настільки ментально лівими й настільки корумпованими, що намагалися якнайдовше утримувати країну в стані напівпланової соціалістичної економіки – якою так зручно керувати вручну, підгодовувати поставленого в повну залежність від держави виборця з бюджету та заробляти на корупції.

Саме це небажання політиків – і, будьмо чесними, багатьох тодішніх громадян – стати лібералами і швидко лібералізувати та приватизувати економіку спричинило глибоке економічне відставання України від інших східноєвропейських країн. Падіння української економіки протягом дев'яностих років було найглибшим, майже вдвічі глибшим за економічний спад у Росії (а в Польщі, наприклад, економіка в 1991-1999 роках узагалі зросла).

Читайте також: Венесуельський урок для наших популістів

Більш того, саме з викривленої соціалістичної економіки початку дев'яностих в Україні виросла шалена корупція та олігархічні угруповання. Перші корупційні схеми, на яких і були створені початкові олігархічні статки, усі пов'язані з використанням для приватних цілей грубого державного втручання в економіку: у формі штучного регулювання цін, схем навколо поставок газу з РФ, бюджетних субсидій, дешевих кредитів Нацбанку тощо.

Від багатьох із цих руйнівних політичних втручань в економіку ми почали нарешті відмовлятися лише після 2014 року. Напевно, найяскравішими прикладами є державне регулювання цін на газ, яке майже довело Україну до банкрутства, та політична залежність Нацбанку, через яку в часи Януковича наша країна втратила більшу частину своїх золотовалютних резервів. Політики лівого популістського спектру й зараз активно вимагають повернутися до старих підходів: знову почати вручну встановлювати ціни на газ і знову змусити Нацбанк робити те, чого забажає від нього політичне керівництво країни.

Як показує наша історія ще з початку дев'яностих, саме через подібні ідеї та підходи Україна перетворилася на найбіднішу країну в Європі та глибоко відстала від своїх сусідів. Саме через антиринкову соціалістичну економічну політику в Україні мільйони українців їздять заробляти гроші до Польщі. Адже Польща, завдяки проведеній Лешеком Бальцеровичем "шоковій терапії", ще в дев'яності стала повноцінною ринковою економікою та почала швидко зростати, в рази обігнавши Україну за рівнем доходів громадян.

В України як "соціальної держави", де економічна політика побудована на принципах лівого популізму, немає майбутнього. Єдиний спосіб забезпечити українцям заможність та життя в розвиненій країні – ліберальна економічна політика та реформи, спрямовані на побудову вільної ринкової економіки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram