Боротьба за ринок збуту природного газу в Європі перейшла в активну фазу протистояння, де головними гравцями є США, Німеччина та Росія.

Політичним сигналом переформатуванням ситуації стало погодження країнами-членами ЄС проекту Газової директиви, яка, за задумом, повинна була зупинити енергетичну експансію Росії в Європі. Однак після введених поправок поставленої раніше мети можна і не досягнути. Адже остаточний текст Директиви у порівнянні з вихідним варіантом став настільки лояльним до російської сторони, що політична ситуація в ЄС може лише ускладнитися.

Читайте також: Що буде з газотранспортною системою Білорусі після запуску "Nord Stream-2"

Якщо раніше абсолютно обґрунтовано європейській стороні можна було критикувати "Північний потік-2" і говорити, що його будівництво ведеться поза правовим полем Європейського Союзу, так зараз газопровід фактично отримає зелене світло. Згідно погодженої Газової директиви європейське законодавство буде розповсюджуватись на морську ділянку газопроводів, які знаходяться в територіальних водах Німеччини.

Крім того, як саме це європейське законодавство буде працювати в даному випадку, доведеться вирішувати саме німецькому регулятору. Фактично Німеччина, після затвердження Європейським парламентом проекту Газової директиви стане головним дистриб’ютором російського газу в Європі. Глобально сам проект Газової Директиви, як криголам енергетичної безпеки Європейського Союзу прокладає сприятливі умови для функціонування газопроводів третіх країн на найближчі десятиліття. Таким чином, він відкриє шлях для створення не тільки "Північного потоку-2", а й для інших маршрутів постачання російського газу: "Північного потоку-3", "Турецького" і "Південного" потоків.

Чи можна було змінити ситуацію та не допустити настільки вигідних умов для просування проекту "Північний потік-2"? Ще до погодження Газової директиви, критична маса країн Євросоюзу за рахунок підтримки Вашингтону отримала можливість заблокувати мандат ЄС на будівництво газопроводу.

У відповідь на це Німеччина та Росія заявили, що для будівництва газопроводу їм не потрібне схвалення всього блоку, а потрібно лише згода тих країн Євросоюзу, через які цей газопровід буде проходити (тобто Фінляндії, Швеції, Данії та Німеччини).

Визнавши, що правила є недостатньо чіткими, Єврокомісія висунула пропозицію, згідно з яким всі газопроводи, які йшли з країн або в країни, що не входять до складу Євросоюзу, повинні будуть отримати дозвіл всього блоку. Причому європейські норми мають поширюватись на весь "Північний потік-2" (або будь-який інший газопровід, по якому в ЄС надходить газ з третьої країни), в такому випадку довелося б забезпечити доступ до труби інших підприємств-постачальників, розділити діяльність з продажу і транспортування газу, а також оприлюднити тарифи. Це зробило б російську інвестицію нерентабельною.

Читайте також: У ЕС все еще есть время остановить "Северный поток-2". Воспользуется ли он этой возможностью?

Після цього Німеччина закликала членів Євросоюзу не приймати дану пропозицію, тому що вона дозволить Брюсселю зупинити реалізацію проекту "Північний потік-2", будівництво якого вже триває кілька місяців. До певного моменту Франція намагалася не втручатися в ці суперечки. Але її заява про те, що вона підтримає пропозицію Єврокомісії, різко змінила хід гри, оскільки в Європейській раді Франція займає друге після Німеччини місце за кількістю голосів. Але перевага сил опонентів "Північного потоку-2" змінилась після того, як відбулась зустріч представників уряду Німеччини та Франції, де було знайдено компроміс у взаємовідносинах між двома країнами.

Існує думка, що Франція взагалі не збиралася підтримувати пропозицію Єврокомісії і що вона спробувала використовувати "Північний потік-2" в якості політичного аргументу в глобальній дискусії з Німеччиною. Президент Франції Еммануель Макрон бажає, щоб Ангела Меркель прийняла його пропозиції щодо реформування Євросоюзу, в той час як Меркель продовжує відкидати пропозиції Президента Франції щодо спільного бюджету і боргової системи єврозони.

У найближчі кілька тижнів ми, можливо, побачимо те, чим Німеччині довелося поступитись, щоб Франція пішла на компроміс по "Північному потоку-2". Безсумнівно подібні політичні коливання, порушать тишу в таборі опонентів російського газопроводу. Водночас, це тільки проект Газової директиви, яка має бути прийнята Європарламентом. Процес схвалення щонайменше проходитиме кілька місяців. Польща і кілька інших європейських країн підтримуватимуть ідею перегляду Директиви, однак, група держав під проводом Берліна цьому опиратиметься.

Читайте також:  Украина может воспользоваться "Северным потоком-2" для давления на Кремль – блогер

Водночас приємно, що поважні експерти в Європі задаються питанням, чи варто Європі ще міцніше прив'язувати себе до трубопроводу, що залежить від поведінки країни, яка в незаконний спосіб анексувала Крим, розв'язала війну на сході України, заперечувала той факт, що її військові збили пасажирський літак, втрутилася в сирійський конфлікт, щоб врятувати свого клієнта, зухвало порушила морський закон, захопивши українські військові судна і їх екіпажі, і продовжує вести гібридну війну і пропагандистську кампанію проти західного світу.

Виступають проти нових російських газогонів не тільки європейські політики та експерти, але протестують і держави. Найбільшим противником енергетичної експансії Росії виступає Польща, яка перш за все протестує з політичних причин та довгої історії складних взаємовідносин з РФ. Насправді Польща виграє і в економічному відношенні, якщо "Північний потік - 2" не буде реалізовано, що дозволить розбудувати газове розподільче кільце для країн Центральної та Східної Європи.

Україна в такому контексті зможе якщо не наростити обсяги прокачки блакитного палива через національну газотранспортну мережу, так точно їх не зменшити. Але для цього потрібно реанімувати один інфраструктурний проект та завершити реформи на вітчизняному ринку природного газу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram