Світ Фейсбуку робить із нами злий жарт – змінює відчуття реальності.

Є можливість забанити тих, хто нам просто огидний, – і ми це робимо все частіше. Є можливість відписатися від тих, хто нас дратує, але кого не хочемо видаляти з "друзів" ‒ фальшива й нещира дія, але теж дуже популярна. Натомість фоловимо й додаємо в свою стрічку тільки однодумців. Сума цих двох факторів призводить до того, що в якийсь момент ми втрачаємо зв’язок із реальністю. І коли Зеленський виривається в лідери президентських перегонів, а MARUV перемагає на відборі Євробачення – це захоплює нас зненацька. Обурює, бо ж як так, на п’ятому році війни?!

Я не хочу аналізувати тут гумор Зеленського чи порностиль співачки MARUV. Ви кажете, що це жарти совєтських людей? Що співачка в позі рачки формуватиме не найкращий образ України в світі? Що знімати серіали в Росії й за гроші з російського бюджету – аморально? Що їздити в країну-агресор з гастролями, світитися там на телебаченні й конкурсах – неприпустимо? Повністю погоджуюся. Але наша згода нічого не варта, якщо люди готові за це масово голосувати. Перемагає більшість. А ми – на п’ятий рік війни – все ще в меншості в своїй країні.

Читайте також: Заробляти гроші і закликати до миру – це не одне і те ж!, – Притула про нацвідбір на Євробачення-2019

І ми можемо визнати серіал "Слуга народу" Зеленського агітацією й навіть заборонити його показ, а Суспільне мовлення може вирішити – всупереч результатам відбору – вислати на Євробачення іншого виконавця, але хіба це змінить думку більшості? Демократія – це скорятися більшості, масі, хай навіть ви вважаєте себе розумнішим і маєте іншу позицію. Демократія – це вміння прийняти свій народ таким, яким він є. Непатріотичним, дурним, зомбованим, примітивним, зрадницьким – хай як це буде неприємно. Не можна вічно розповідати байки про унікальну віковічну мудрість українців, нашу працьовитість і любов до рідної землі.

Обиватель скрізь, не лише в нашій країні, сідає перед телевізором, пожирає їжу, п’є пиво, відригує й гигикає з тупих жартів. Чому наша ситуація мала бути унікальною? Бо в нас п’ятий рік іде війна? Невже середньостатистичний українець у такому разі мав би харчуватися чіа й кіноа (козацьке здоров’я для боротьби з ворогом!), вечорами читати історичні романи про нашу славну минувшину, у машині слухати Тараса Компаніченка, а по телевізору переглядати тільки документальні фільми каналу "Культура"? І все це лише тому, що в нас п’ятий рік війни?

Пора усвідомити, що війна не змушує суспільство ставати кращим чи мудрішим. Часто відбувається якраз навпаки: війна є онтологічним жахом, від якого хочеться втекти, витіснити його зі своєї свідомості. Це такий різновид автоматичного психологічного захисту. Люди дивляться примітивні серіали, сміються з тупих жартів, на вихідних ходять у торгові центри чи смажать шашлики, а не йдуть побути волонтерами для армії. Це як у дитячій грі: ти заплющуєш очі й думаєш, що ти сховався, що ти в безпеці, що тебе ніхто не бачить.

Так і наше суспільство – на п’ятий рік війни не стало кращим. Його можна звинувачувати чи навіть ненавидіти, його можна жаліти, від нього можна відгороджуватися банами й розфрендами в Фейсбуці, але ситуації це не змінить. Бо настане день виборів, де це суспільство переможе. Настане день відбору на Євробачення, де це суспільство буде шаленими оплесками вітати відповідь учасниці про гастролі в Росії й творення миру.

Читайте також: Руслана: Я не намагаюсь втручатись в черговий "євросрач" зовсім не тому, що не маю власного погляду на проблему

Треба прийняти цю реальність, зняти рожеві окуляри. Це перший крок до того, щоб цю реальність змінити. Щойно ми перестанемо самі собі брехати про ідеальність і патріотичність українського народу, щойно приймемо дійсність, що існує поза нашим досконалим фейсбучним ґетто – зможемо діяти. Впливати на процес, змінювати.

Адже й на Євромайдані нас була меншість. Більшість спостерігала за мітингами по телевізору. Просто тоді ми прийняли реальність і взяли ситуацію в свої руки – більше надіятися не було на кого. Слід просто пам’ятати, що в Фейсбуці збирають лайки, а виграють – у реальності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram