Сьогодні звичайна американська школярка під час нашого візиту у школу невеличкого міста Спрингфілд, що є столицею штату Іллінойс (більшість думає, що столицею є Чикаго, бо воно велике, але ні), поставила мені таке питання щодо України, від якого в мене відібрало мову.

І я, дорослий українець з науковим ступенем та у вишиванці реально закляк на десяток секунд, перш ніж зміг щось промимрити у відповідь.

Чесно кажучи, ця подія мене настільки вразила, що я вкотре відклав написання посту про фінансування науки в США, і вирішив розповісти Вам про школу, від якої в мене стався цуценячий захват.

Lincoln Magnet School не можна назвати типовою американською школою. Вона характерна тим, що в ній поглиблено вивчають STEM – Science, Technology, Engineering and Mathematics – наука, технології, інженерія, математика.Це щось типу нашого фізмат ліцею, але має певні колосальні відмінності.

Знайомство зі школою починається з того, що вона щороку отримує відзнаку від Apple за, по суті, потужну фізико-математичну освіту. Про це сповіщають банери, що підвішені під стелею при вході.

Взагалі, я не експерт в школярстві, але базово Ви маєте знати, що у США кожен має право і змогу отримати безкоштовну освіту у початковій (десь з 5 до 11 років), середній (11-14) та старшій школі (14-18).

Читайте також: Больницы в США: сколько стоят страховки и лечение в день

Якість школи, її оснащення тощо дуже залежать від району, до якого вона відноситься: чим він багатший, тим більше податків у ньому сплачується з житла, тим більше грошей має освітня система.

Lincoln Magnet School – це середня безкоштовна школа, і завдяки своєму "інженерному" спрямуванню, вона є першим квитком дитині у світ високих технологій, НАСА, Спейсікс, генетичної інженерії, цікавого наукового життя та долучення до розвитку нашої цивілізації.

Щоб потрапити сюди, батьки вишукуються в чергу: вони залишають заявки, а лотерея вирішує (так-так, лотерея), хто з дітей матиме честь тут навчатися. В мене зараз трохи відшибло від перевиснаження пам'ять, але статистика така, що конкурс десь 2-3 дитини на місце (потім у колег уточню).

Черга з вчителів ще більша, і викладають тут найкращі. Школа працює без паперу вже років 8, бо кожен учень має комп'ютер. Так, це макбуки від тієї ж Apple, але школярам їх надає не компанія, а бюджет району.

Батьки сплачують лише страхування від нанесення ноутбуку шкоди. Все. (Ноути є в кожного учня в кожному класі, повірте на слово, аби я не забивав пост фотографіями звідусіль).

Що саме вражає? Ні, не приміщення... Вражає ж організація навчального процесу.

По-перше, вже з 6 класу тут проводяться уроки кар'єрного спрямування, де дітям розповідають про різні професії, що треба вчити-робити, аби їх опанувати, що таке резюме чи співбесіда тощо.

По-друге, вчитель на уроці має право говорити хвилин 10. Все. 

Весь інший час мусять говорити-демонструвати-дискутувати-працювати діти. 

Урок починається з фрази "Діти, під'єднайтеся до сервера", а далі вчитель лише спрямовує школярів шляхом шикарних навчальних матеріалів і тестів; вчить їх шукати інформацію, опрацьовувати її, виокремлювати головне, критично мислити (так, Інтернет в чомусь замінив дітям книжки, хоча книжки теж є, і їх вчать з ним поводитися правильно), робити презентацію та демонструвати, що ж вийшло.

Я те все бачив і чув. Ба більше, юний пан, до якого я підсів, на моє прохання продекламував свою роботу про вулкани та причини їх виникнення.

По-третє, діти вивчають науки блоками: науки про життя (6-й клас – екосистеми, 7-й клас – клітини, 8-й клас – генетика), фізичні (енергія-сила-рух, магнетизм-електрика, хімія), науки про Землю – концентруючи увагу на одній темі упродовж тривалого часу, опановуючи її повністю (на скільки пам'ятаю я, у нас було типу – годину на тиждень повчив магнетизм, а потім чекаєш наступного тижня, повністю забуваючи, що ж ти вчив минулого).

По-четверте, СТЕМ – не означає, що діти виростають калькуляторами (до речі, табличку множення туточки вивчають у 2-3 класі, але калькулятори ніхто не ховає). Освіта є комплексною. 

Центральними елементами є наука, математика, література, історія, читання, письмо.

І отут слід зупинитися окремо, бо письмо – то не про каліграфію чи орфографію. То про логічність викладення думок та здатність зрозумілою цікавою мовою донести інформацію, яку ти віднайшов-опрацював, і презентувати її класу.
Учнів заохочують говорити, ставити питання та бути проактивними.

По-п'яте ,це "схибленість" на науковому методі. У кожному класі є чітке пояснення, що воно таке, у класах повно смітсонівських книжок (головні музеї у Вашингтоні – теж смітсонівські, засновані англійським науковцем Джеймсом Смітом, і загалом – це знак якості), а спонукання до постійного ставлення запитань сприяє процесу навчання.

По-шосте, всюди в класах є купа мотивашок для дітей, чому треба вчитися і чому наука – це круто, починаючи від цитат Карла Сагана (Наука – це певний спосіб мислення, а не просто сукупність знань) і закінчуючи цитатами Джона Кеннеді (Людський розум – наш головний ресурс). 

Найбільше ж вразила чесна порада дитині, що робити, якщо вона вважає, що не розуміє математику: треба просто тренувати мозок для математики. 

Якщо перекласти нашою мовою: якщо Ви вважаєте, що у Вас гуманітарний тип мислення – час просто припинити лінуватися.

По-сьоме, обладнання кімнат фізики та хімії.  Воно повноцінне, є мікроскопи, витяжні шафи, водопровід, електрика, повно реактивів (чомусь поліція США не бере приклад з українського МВС, яке у купі реактивів бачить прекурсори), гора лабораторного посуду.

Що ще Вам розповісти... мабуть поки що все. В наступних дописах розповім про таки фінансування науки, місцеве "профтехучилище" та університет.

Читайте також: У детей, которым по-настоящему что-то надо, просто невероятная пробивная сила. Гораздо большая, чем у взрослых

А... ледь не забув.  Яке ж питання мені поставила американська школярка, на яке я ледве щось пробулькотів?

Коли ми завітали до одного з класів, вчителька запропонувала дітям на своїх макбуках віднайти в гугл-мапсі Україну та помандрувати вулицями Києва. Ми тицяли пальцями в екрани, демонструючи Софіївську чи Михайлівську площі, Майдан, Ярославів Вал тощо.

Аж, раптом, одна дівчинка ставить мені питання, суть якого змусила мене засумніватися у тому, що в мене не слухові галюцинації. Я попросив її повторити запитання.

Дівчинка серйозно на мене подивилася і чітко та розбірливо перепитала, тицяючи в свій монітор, на якому відображалася якась київська вулиця (останнє фото до цього посту):

– Нащо Ви в Україні фарбуєте стовбури дерев у білий колір?

Я завмер, пробулькотів щось про дивні національні традиції, потім відійшов в бік і тихо до сліз несамовито волав. У американської дівчинки в голові більше розуму, ніж у наших дорослих людей, що з віниками щовесни нібито захищають дерева від шкідників.

Тож я й дивлюся, що в Штатах через відсутність побілки ніде немає рослинності. Суцільна пустеля (сарказм).

І, незважаючи на відсутність побілки дерев і бордюрів, штатівські провінційні вулиці виглядають чомусь в рази кращими за столичні.

Але ми це подолаємо. І переможемо.

Стей тьонд.

P.S. Думки, висловлені в пості, є суто моєю особистою думкою, не є істиною в останній інстанції і необов’язкоо співпадають з офіційною точкою зору Центру лідерства “Відкритий Світ” та організації American Councils.

Шкільні амбасадори

Школа регулярно отримує відзнаку від Apple 

Готуються до тесту з атомної зброї

Діти вчаться без паперу. Освітлення не відповідає ДБН-ам. Колір стін та меблі також не за ДСТУ. У нас би таку школу закрили.

Отакі схеми про науковий метод у різних варіаціях – всюди

Література в класах – шикарна

Параболи всюди. Діти схиблені на математиці

Клас хімії

Власне, побілені дерева в Україні, на які квадратними очима дивляться через гугл-мапс американські діти.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram