Кожному, хто відчуває, що Євробачення стало надто заполітизованим, не треба ходити далеко за прикладами: Україна яскравий тому доказ. Ніхто не сприймає цей пісенний конкурс так серйозно, як українці, які бачать у ньому продовження зовнішньої політики, доповненої гнівними всенаціональними дебатами та грубим втручанням уряду. Наприклад, останній скандал, в результаті якого переможниця національного відбору відмінила свою участь у конкурсі, та який розійшовся після обурення її рішенням продовжити гастролювати в Росії, незважаючи на непроголошену війну між двома країнами, повністю передає ту перебільшену політичну значимість, яку Україна надає своїй участі в конкурсі. Насправді для студентів, що вивчають сучасну історію України, мильна опера під назвою «Євробачення» слугує захоплюючим путівником у дослідженні пострадянського прогресу України в цілому.

Перші десять років незалежності Україна не брала участі в Євробаченні. Це відображало міжнародну анонімність країни протягом утраченого десятиліття, держава погрузла в своїй внутрішній дисфункції та міцно закріпилась у тіні Росії. Українська одіссея Євробачення розпочалась весною 2004 року, коли «Дикі танці» Руслани перемогли у пісенному конкурсі на другому році участі країни.

Якщо не враховувати подій на спортивній арені, це був перший важливий міжнародний успіх України з часів здобуття незалежності, та його вплив на українське суспільство став непропорційно великим. Не перебільшенням буде сказати, що перемога Руслани допомогла посилити відголоски національного пробудження, що спалахне через кілька місяців на Помаранчевій революції. Переможний народний етногімн ідеально пасував духові часу та знайшов відгук серед покоління українців, спраглих до патріотизму.

Читайте також: Отвратительная история с Maruv. Давайте проведем параллели с поступком Марлен Дитрих

Якщо перемога Руслани була культурним орієнтиром на шляху національної розбудови України, то виступ на Євробаченні три роки потому став сміливою декларацією європейських намірів країни. Блискуче травесті-шоу Вєрки Сердючки в 2007 році стало просто-таки піком участі країни у Євробаченні. Все, починаючи від диско-вбрання артиста, грайливо обіграного політичного наспіву «Russia Goodbye», та закінчуючи заразним бітом та беззмістовною мішаниною англійської і німецької лірики, було створене для квінтесенції концерту Євробачення.

Це продемонструвало підйом самовпевненості постпомаранчевої України як нації з умінням посміятись над собою та збагнути всю суть кітчу Євробачення. Зрештою, Вєрка посіла друге місце після Сербії та лавини кровного голосування країн Балканського блоку. Тоді українську пісню визнали кращою, хоча і такою, що так і не перемогла в конкурсі. Сумно, та це також була перша і остання спроба країни продемонструвати на Євробаченні своє безтурботне почуття гумору.

Україна продовжила сприймати Євробачення надто серйозно і в подальші роки, підтримуючи свій статус суперсили на пісенному конкурсі, прийшовши другою у 2008 році, а потім третьою – у 2013-му. Сьогодні щорічний процес відбору перетворився на одну з важливих подій на календарі українського шоу-бізнеса, приваблюючи до себе найбільш іменитих зірок та місяцями продукуючи заголовки у медіа, позаяк кожен артист проходить від країни щось на кшталт перевірки, більш притаманної для кандидатів на ключові міністерські посади.

Російське захоплення Криму та вторгнення на Схід України різко призупинило активність України на цьому конкурсі, оскільки на початку 2015 року влада прийняла рішення не брати в ньому участь. Позаяк країна продовжувала зберігати свою незалежність, яка висіла на волосині, мало хто зациклювався на її тимчасовій відсутності на конкурсі. Та для української публіки, яка обожнює Євробачення, це стало ознакою серйозності ситуації.

Україна повернулась на Євробачення у 2016-му як загартована в бою нація з наміром використати свою участь в конкурсі як зброю для привернення міжнародної уваги на російську агресію. Можна сказати, що це був найбільш політизований виступ на Євробаченні за весь час його існування. Теоретично, контраверсійна пісня апелювала до депортації кримських татар в часи Другої світової війни, але мало хто мав ілюзії, що справжнім приводом для виступу стала окупація Росією Кримського півострову та гібридна війна Путіна проти України.

Можливо, якийсь дрібніший артист упав би під валом таких високих геополітичних амбіцій, але кримськотатарська діва Джамала показала себе на висоті й дала виступ усього життя, аби забезпечити Україні другу перемогу на Євробаченні. Успіх Джамали став шедевром культурної дипломатії, завдяки чому українська проблема знову привернула міжнародну увагу. Втім, не всі були вражені. Багато коментаторів обвинувачували Україну в перехопленні Євробачення та виражали глибоке співчуття політизацією події, яка за задумом мала би зводити європейців разом.

Читайте також: Україні варто хоча б до кінця війни відмовитись від участі в "Євробаченні" – політолог

Фіаско національного відбору України на Євробачення-2019 свідчить, що ми ніяк не наблизились до того, аби залишати політику осторонь. І це сором. Пісенний конкурс відіграв неабияку роль у загальній боротьбі України за ствердження її європейської ідентичності та надто часто зводився і до якоїсь необґрунтованої шани, що нині залишає країну осторонь від решти континенту. Насамкінець, немає нічого більш європейського, ніж сприймати щорічний пісенний конкурс як щось на кшталт жарту. Коли українці нарешті навчаться ставитись до Євробачення як до аполітичного вправляння у легковажних дурощах, ми знатимемо, що Україна і справді досягла свого повноліття як європейська нація.

Переклад НВ

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram