Правоохоронні органи – державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність. Принаймні так пише Вікіпедія. Але що насправді роблять ці державні орган, можна простежити на прикладах, де вони працюють вправно, але абсолютно безрезультатно.

На підтвердження тези давайте загадаємо 5 найрезонансніших справ. Зараз їх буду згадувати, а ви намагайтеся зрозуміти, що всі ці справи поєднує і що з ними не так.

1 – справа про "рюкзаки Авакова". Син чинного міністра МВС за завищеною ціною продав Нацгвардії на 15 мільйонів гривень неякісні, але пошиті його другом наплічники. Справу розслідувало НАБУ й примудрилося навіть залізобетонних відеодоказів на приховану камеру назнімати.

Читайте також: Ігри корупціонерів

2 – справа 23-х корупціонерів-податківців, яких після арешту демонстративно звозили до Києва гелікоптерами. Тоді влаштували одночасно півтисячі обшуків на території 15 областей, для цього задіяли 1700 копів та 500 військових прокурорів.

3 – справа Романа Насірова, очільника Державної фіскальної служби. Насірова звинуватили у зловживанні владою та завданні державі збитків на 2 мільярди гривень. Пізнше звільнили під заставу у 100 мільйонів, які заплатила його дружина. Щоб ви розуміли – мільйон гривень купюрами по 500 важить десь два з половиною кілограми. Тобто дружина Насірова за його звільнення заплатила 250 кілограмів найбільших за номіналом купюр в Україні. 250 кілограмів грошей!

4 – справа генерал-лейтенанта СБУ Павла Демчини, який очолює підрозділ боротьби з корупцією. Сам Демчина всі свої незрозуміло де узяті мільйонні статки записує на цивільну дружину та на матір-пенсіонерку.

5 – справа Сергія Семочка – головного контррозвідника України та борця з економічною злочинністю, безробітна родина якого має російські паспорти і просто казкову нерухомість в одному з найелітніших передмість Києва.

Отже, що ж поєднує всі ці 5 справ? Три речі, як мінімум!

Читайте також: Неправильная ставка в борьбе с коррупцией

По-перше, всім названим фігурантам закидають незаконне збагачення. Адже всі вони мали не надто високі зарплати від держави, але при цьому якось примудрилися накупити собі квартир, маєтків, коштовностей, земельних ділянок та люксових автівок.

По-друге, щодо усіх фігурантів були зібрані незаперечні докази їхньої провини та причетності до злочинів, докази того, що вони крали і брехали.

І по-трете: попри те, що всім їм закидають незаконне збагачення, попри те, що зібрано достатньо доказів – ніхто з них не покараний! Взагалі ніхто. Взагалі!

А все тому, що окрім так званих "правоохоронців", які насправді є лише рекетирами, що паразитують на злочинцях, ми маємо таких самих суддів, які не верховенством права переймаються, а лише оголошенням потрібних замовникам вироків. І роблять вони це, звісно, за грубі гроші.

Як вишенька на торті: у нас в країні є ще й тотальна кругова порука можновладців, правоохоронців та суддів. Нашій українській омерті (це кодекс честі мафії), на жаль, може позаздрити й найлютіша сицилійська "Коза Ностра".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram