15 березня у мечетях Нової Зеландії стався теракт. Озброєні люди увірвалися до двох розташованих поряд храмів у місті Крайстчерч. Вони заблокували виходи і відкрили вогонь. В цей момент у мечетях загалом перебувало більш ніж півтисячі людей. Постріли тривали близько 20 хвилин. За різними даними, загинули від 9 до 27 осіб.

Отже, кілька спостережень і міркувань з приводу бойні в новозеландських мечетях. 

Нападників було щонайменше двоє. Одного з них затримали – це громадянин Австралії Брентон Таррант. Йому 28 років і він дотримується ультраправих поглядів. 

Стрілець – австралієць Брентон Таррант (принаймні він так себе називає в соцмережах):

1. У школі ледве-ледве тягнув програму, "бо нецікаво".

2. В університет не ходив, "бо нецікаво".

Читайте також: Дикое время. Люди показывают в очередной раз, что они остаются животными, – нардеп о стрельбе в Стасбурге

3. Працювати не любить – від роботи ж бо коні дохнуть. До того ж нічого не вміє. Втім, з голоду не дохне і навіть відносно непогано себе чухає завдяки непильному разовому інвестуванню в криптовалюту.

4. Послідовник Кличка в сенсі боротьби з неправильними МАФами. Щоправда, в його розумінні такими є хіба ятки з шаурмою. Втім, він і не мер.

5. Його кумири – Брейвік і Кендейс Оуенс, трампофілка та юна зірка американського консерватизму (ще та інтелектуалка, угу). Ще б пак, при нульовій освіті це переконливо.

6. Він знав, що коїть теракт, але переконаний, що це була "партизанська акція проти окупантів". Ніс світло цивілізації й свободи, коротше.

7. Фантазії – нуль, претензій на значущість – вагон. Загалом – тотальна вторинність закомплексованого "маленького громадянина, якого все дістало". Звідси й тяга до написання шалено нудних і пафосних маніфестів на 73 сторінках, і спосіб здійснення теракту.

Читайте також: Криминогенные очаги на планете. Как прийти к миру

Загалом маємо типовий портрет пересічного нациста, незмінний з минулого сторіччя: малоосвічена, примітивна й нудна істота, якій брак розуму, мислення й знань компенсують сила й пасіонарність. Нездара, що твердо знає, які "казли мішають жить". В Україні з інтервалом у кілька років його б напевно звали спочатку тітушкою, а потім – національним жоном.

Мораль проста, до речі: якщо в політиці популізм став мейнстрімом, значить, неминуче будуть спроби шукати простих рішень для складних проблем. Будь-якого роду екстрімізм такі рішення дає. Рішення ці, звісно, не працюють, але про це думати нікому.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram