До речі, простіше зрозуміти випадок Зеленського – вже страшенно ганебний для країни – якщо подивитись на найближчий кейс, який теж здавався абсурдним і зовсім не вистрілив. Я маю на увазі Вакарчука.

Мабуть, нема сенсу тягнути "інтригу" до кінця статусу, тому одразу сформулюю тему: Вакарчук просто значно кращий за Зеленського, тому й не вистрілив. Кращий, починаючи просто з рівня творчості, з помітних назовні моральних та людських якостей, кращий тому, що навіть більш-менш серйозно готувався до політичної кар'єри (криза середнього віку, нагадаю, була відкрита спочатку саме у митців, і саме по ним вона лупить найболісніше).

Чиайте також: Навіщо експерти Зеленському, всі розуміють?

Подібна підготовка у Зеленського вичерпується новорічним зверненням Коломойського, чистим актом ненависті, якщо не рахувати кіношну роль президента, побудовану на найпримітивніших фантазіях щодо цієї суспільної функції. Я навіть сумніваюся, що це все ще гумор, нехай найгрубіший – гумор базується на збереженні межі між реальністю та фантазією, тоді як суть випадку Зеленського – падіння цієї межі, як при психозі. Втім, про це трохи нижче.

Припускаю, Вакарчук і сам зупинив кампанію, тому що зрозумів, яку шкоду може завдати країні, і не пішов на змову з якимись умовними олігархами: бо ясно, що грошей знадобилося б багато, скільки в артистів немає, та й артисти не схильні таким чином їх палити. Може, і умовні олігархи не надто зацікавилися саме через недостатню моральну пластичність кандидата в кандидати.

Чи він просто недостатньо популярний? Отут ми вже підходимо до головного, мені здається. Цілком імовірно, що Зеленський популярніший в силу того, що працює в наймасовішому сегменті цирк+кіно (2.700.000 баксів кінозборів, нагадаю, це фінансово на рівні заробітку світових блокбастерів у нас), та ще й у найбільш невибагливому розряді цього сегмента. Відповідно, він працює з найнижчими шарами людського розуму, як із найгіршою, найтупішою публікою буквально, так і з найдурнішими, найпримітивнішими аспектами людей, що як цілісні особистості є безумовно адекватними.

Саме тому, я вважаю, йому і вдалося проломати цю межу, яка відокремлює клоуна, що зображує президента (в нормі – висміює не тільки цю суспільну функцію, але й суспільні фантазми щодо цієї функції, типу "всіх розстріляти"), від власне гіпотетичного президента. Тобто пролам, дірка виникли саме там, де найменше працює критична здатність, як індивідуально, так і в соціальному вимірі, на самому дні, куди справжнє політичне – як все ж таки розумова здатність, за означенням галузь раціонального та виваженого вибору – не мало би потрапляти взагалі.

Читайте також: Освітні експерти Зеленського проти арифметики – трагікомедія в трьох діях

Ясно, що в такій кампанії абстиненція, стримування від серйозних висловлювань є дуже важливими, бо вони прямо протирічать та протидіють першій, базовій її технології – відключення від розуму та критичності, від межі між реальністю та маячнею, і легко її ламають. (Спадає маска жартів, яка відволікала від жахливої порожнечі під нею, і виникають зайві думки про те, що ж у цій порожнечі насправді знаходиться і задля чого).

І так, ніби це не є вже само по собі жахливою ганьбою для країни, до цього додається ще два чинники. Про перший я вже писав – це ідентифікація малоросів-креолів із типовим і успішним своїм представником. А другий – це злобний деструктивний імпульс, захват руйнуванням, притаманний не тільки проросійським ватникам, але й ідеалістам: "Якщо не вийшло по-моєму, не створилося прекрасне, то нехай все згорить у синьому вогні". Це, на мій погляд, один з найбільш небезпечних аспектів прийдешніх виборів, оця ображена берсеркова лють порядних людей, яка нарешті знімає з них нудну і непевну громадянську відповідальність та переводить у захоплюючий простір чистої реакції, довгоочікуваної помсти, ідеальної дії, – але очевидно, він потребує окремого розгляду.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram