Щоби зрозуміти від самого початку важливість проблеми, про яку хочу нині розповісти (чи нагадати, якщо знаєте), зазначу, що ускладнення цієї патології (защемлення) належить до групи захворювань під загальною назвою «гострий живіт».

А це означає, що і діагностика, і проведення хірургічного втручання за грижі та її ускладнення мають бути чіткими, однозначними і, головне, обмеженими в часі до кількох годин, бо за відсутності своєчасної медичної і, зокрема, хірургічної допомоги реальним є лише один несприятливий вихід – смерть хворого. А головною причиною летальності є перитоніт, що виникає унаслідок защемлення грижі.

Грижа живота – часта хірургічна патологія. Дуже «любить» чоловіків – за статистикою, зі 100 пацієнтів з грижею 97 – представники сильної статі.

У чоловіків здебільшого діагностують пахвинні кили, у жінок, як правило, – пупкові.

Також поширеними є післяопераційні грижі, котрі виявляють у 10-15 відсотків пацієнтів, котрі перенесли операцію на органах черевної порожнини (шлунку, кишківнику, підшлунковій залозі, жовчному міхурі тощо).

Захворювання може вигулькнути у будь-якому віці – спіткає і немовлят (вроджені випуки), і літніх людей. Одначе найчастіше трапляється у людей молодого, працездатного віку. То як уникнути ризику?

Але на початку трошки історії і статистики.

Читайте також: Відкладення солей: коли хрустить і боляче ходити

Першу згадку про пахвинну грижу виявили у давньоєгипетських папірусах, датованих 1500 роком до нашої ери. Писав про грижу пахвинної та пупкової ділянок і знаменитий давньогрецький лікар Гіппократ (IV ст. до н.е.), також – Праксагор Коський. І не тільки.

Сучасна світова статистика говорить про 20 мільйонів пацієнтів з грижею живота, що їх оперують кожного року, і це – шоста частина від загального числа хворих, котрим показані хірургічні втручання.

Щодо вище згаданих украй небезпечних для життя защемлень, то вони спіткають до 40% пацієнтів з грижею живота. Саме тому хірурги й називають цю патологію міною уповільненої дії (бо ніхто не знає, коли саме вибухне, а якщо все ж вибухнуло, то мало не здасться!) Відповідно радять не чекати небезпечної розв’язки, а прооперувати грижу вчасно, у плановому порядку.

Пасує додати й трішки анатомічних деталей. Апоневроз (сухожилкова пластинка) і м’язи передньої черевної стінки формують природний каркас, що підтримує внутрішні органи і не дає їм виходити назовні. Але, трапляється, той каркас втрачає міцність, а тиск у черевній порожнині збільшується. От тоді-то й виникає загроза вип’ячування (виставляння вперед) в тому чи іншому місці. У чоловіків це паховий канал, у жінок – пупкове кільце чи біла лінія живота.

Щодо тригерів (провокаторів) вигулькування грижі, то це – ожиріння, важкі фізичні навантаження, певні види спорту (важка атлетика, бодібілдинг, рукоборство (армрестлінг), єдиноборства. У цьому списку також (не дивуйтеся) сильний і тривалий кашель, сталі закрепи, вагітність та навіть аденома простати.

Не варто забувати й про спадковий чинник, вікові особливості організму, аномалії черевної стінки і слабкість з’єднувальної тканини.

Щодо післяопераційних гриж, то їх можуть спричинити запальні процеси (нагноєння), погане загоєння рани, застосування неякісних шовних матеріалів, а ще – недотримання прооперованим ощадного режиму життя і праці (без навантажень) у перші тижні чи навіть місяці після хірургічного втручання.

Варто також взяти до уваги, що на ранніх етапах грижі ніяк себе не маніфестують, тобто людина їх не помічає. А першою ознакою захворювання є біль, припустимо, у паху чи біля пупка, який з’являється при пересуванні, фізичному навантаженні чи кашлі.

Ще раз варто нагадати, що грижа передусім небезпечна защемленням якогось органу черевної порожнини (найчастіше – кишки). Симптоматика цього стану, це, як правило, різкий біль, затвердіння ділянки грижового вип’ячування, нудота, блювота, затримка випорожнень і газів, домішки крові у калових масах. За таких ознак потрібно негайно звертатися по медичну допомогу й у жодному разі навіть не намагатися вправити самотужки защемлену грижу. Тобто чинимо за принципом «сам собі – НЕ лікар!».

А лікарі завжди говорять про те, що лікують грижу тільки оперативним втручанням. Якщо спитаєте про доречність бандажа, то його носінням, також – фізіотерапевтичними процедурами та лікувальною фізкультурою позбутися грижі неможливо. Поза сумнівом, правильно добраний бандаж попереджуватиме вихід внутрішніх органів у так званий грижовий мішок, одначе не усуне самого захворювання і не порятує від імовірних ускладнень.

Ба більше, хірурги наполягають на тому, що при тривалому застосуванні бандажа послаблюється тонус м’язів черевної стінки, що в подальшому, за потреби виконання оперативного втручання, ускладнить його перебіг. Отже, бандаж доречно використовувати тільки тим пацієнтам, котрі мають важку супутню патологію, також – людям похилого віку, бо для них ризики ускладнень після операції на грижу переважають користь від неї.

Хоча… У всіх випадках варто добре консультуватися в доброго доктора, бо, наполягають лікарі, хірургічні й анестезіологічні методики зараз сягнули такого високого рівня, що можна оперувати й 90-річних пацієнтів (обов’язково – після ретельного обстеження!), позаяк у саме такому поважному віці мають місце і значна атрофія м’язів, і дуже великих розмірів грижі, а це суттєво погіршує якість життя.

Читайте також: "Они могли бы жить". Почему скорая отказывается везти людей в больницу

Говорять хірурги й про те, що методики лікування гриж стають все менш травматичними, а застосування алотрансплантатів (штучних сіток) у лікуванні гриж передньої черевної стінки зробило це лікування операціями одного дня (!).

Вочевидь, доречно говорити й про профілактику виникнення гриж (та їх рецидивів). І тут все дуже просто (як 2Х2), бо йдеться про помірні фізичні навантаження, а не про тягання тоннами залізяччя у тренажерних залах, систематичне виконання вправ на зміцнення м’язів пресу, загалом правильний режим праці і відпочинку, а особливо це стосується вагітних і людей середнього та старшого віку.

А ще, кажуть лікарі, потрібно загартовуватися, щоби менше хворіти (читай – кашляти). Якщо ж вже так сталося, що занедужали, не робіть дурні в сенсі ходіння на роботу – перебудьте-перележіть принаймні гострий період хвороби удома, у теплому ліжку, щоби на наразитися на ускладнення (це я знову ж таки говорю про сильний і тривалий кашель). І, звісно, раціонально харчуйтеся, що позбавить навіть натяку на закрепи, відповідно – зменшить ризик з’яви гриж.

Ну, згрубша якось так.

Бережіть себе.

І будьте мені здорові!

Автор дякує за сприяння у створенні матеріалу кандидату медичних наук, хірургу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Сергію Трачу. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram