Дотепер я писав про вибори в основному в контексті критичного мислення, а тепер кілька днів буду писати в контексті толерантності — вважаю це важливим в останній тиждень. Власне, мій вчорашній пост також про це. Продовжимо.

Сутність демократії, як вважають, полягає у тому, що люди голосують, а потім все відбувається так, як хоче більшість. Насправді сутність демократії полягає в тому, що люди довіряють самим собі обирати шлях, замість того, щоб доручати обрання шляху особливим надзвичайним людям (монархи, вожді, фюрери, аятолли, диктатори тощо). Якщо люди довіряють самим собі, це означає довіряти одне одному, хоча би настільки, щоб визнавати за іншим таке саме право голосу.

Тому можна скільки завгодно критикувати кандидатів та навішувати на них ярлики, але не можна навішувати ярлики на виборців.

Читайте також: Мене вже дістала та маячня, яку пропагують чимало кандидатів на пост Президента, – Магера

Оголошуючи всіх, хто голосуватиме за Порошенка, людьми нижчого сорту, ви навішуєте цей ярлик, в тому числі, і на ветеранів війни, які пролили свою кров за ваше право голосувати, і знецінюєте проблеми війни, які для цих людей на першому плані.

Оголошуючи всіх, хто голосуватиме за Зеленського, людьми нижчого сорту, ви навішуєте цей ярлик, в тому числі, і на креативний клас, завдяки якому зростає економіка, і знецінюєте проблеми брехні і повільних змін, які для цих людей на першому плані.

Оголошуючи всіх, хто голосуватиме за Тимошенко, людьми нижчого сорту, ви навішуєте цей ярлик, в тому числі, і на інтелектуалів, які прочитали більше книжок, ніж дехто бачив обкладинок, і знецінюєте проблеми соціальної нерівності, які для цих людей на першому плані.

Зрозуміло, що я дуже спрощую. Ветерани, підприємці, інтелектуали, волонтери, духовні лідери, добровольці, митці та інші шановані соціальні групи є серед прихильників кожного кандидата. Тому навішування ярликів очевидно не спрацьовує як аргумент у спорі, але натомість воно сповна виконує свою чорну роботу для зменшення довіри і збільшення роз’єднаності.

Читайте також: Кандидат, за якого я проголосую

ласне, це і є стратегією російського впливу, виявленого вже у десятках країн: знайти больові точки і натиснути на них, підтримуючи всі крайні погляди водночас (наприклад, крайніх правих і крайніх лівих) і таким чином збільшуючи розбрат, ненависть, зневіру та розпач. Згадайте, де було винайдено поділ українців нібито на три сорти, використаний на одних із попередніх виборів. Стратегічна ціль Росії щодо України — це керований хаос, а не захоплення окремих областей чи навіть проросійське керівництво. Поділяючи людей за сортами (неважливо, за мовою чи за прихильністю окремим кандидатам, хай навіть ненависним вам особисто), ви несвідомо виконуєте написане у кремлівських методичках.

Хто би не був обраний президентом, ця людина буде обрана меншістю українців та від самого початку матиме високий антирейтинг. Цій людині буде складно, але так само складно буде нам, громадянам. Нам доведеться продовжити будівництво країни та відстоювання її незалежності з лідером, за якого більшість з нас не голосувала. Життя не закінчується у день виборів, воно тільки починається. Давайте думати, що і як ми будемо робити наступного дня. Наступного дня доведеться подавати руку тим, чия рука поставила позначку навпроти ненависного вам прізвища. Залишаймося людьми. Скріншоти не горять.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram