11 кандидатів у президенти України підтримують законодавчу ініціативу щодо легалізації короткоствольної нарізної зброї для самозахисту громадян. Коли я чує про таке, я одразу згадую каліфорнійську трагелію 1979-го року, коли шістнадцятирічна дівчина Бренда з вікна будинку здійснила тридцять шість пострілів по дітях , які стояли біля школи, виправдовуючи це тим, що їй «не подобаються понеділки». Або минулорічну історію в тій же Америці, але у Флориді, коли колишній учень школи віком 19-ти років розстріляв 17 учнів. Америка, як і Латвія, Литва, Італія, Швейцарія, Болгарія, Іспанія, Угорщина, Мексика – країни, в яких зброя для самозахисту громадян дозволена законом. Та чи потрібен такий закон нам?

Згідно зі статтею 263 Кримінального Кодексу: носіння, зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї, вибухівки та набоїв без спеціального дозволу держави карається в'язницею на термін від 3 до 12 років. Проте, за даними експертів зараз на 100 українців припадає 7 одиниць вогнепальної зброї. 2018-го року у наших співвітчизників було 2,5 млн зареєстрвоаних одиниць зброї. І близько 5 млн одиниць незареєстрованої зброї у злочинців. Попри таку кількість зброї, яка у когось «на руках», в Україні досі нема закону, який регламентує право на вогнепальну зброю серед звичайних громадян. Де-юре – так, а де-факто – ні.

Читайте також: В Україні замість вільного обігу вогнепальної зброї, навпаки, треба різко зменшити її поширення – науковець

В Україні, кожен, кому виповнилось 18 років, має право на придбання холодної, пневматичної або охолощеної (для стрільби холостими патронами) зброї. З 21 року можна придбати та користуватись мислівську гладкоствольну зброю, а з 25 років – мисливську нарізну. По факту в Украні може придбати зброю кожен бажаючий. Проте сама процедура отримання дозволу вкрай складна і проблемна, на що і скаржаться в першу чергу ті, хто лобіює легалізацію зброї для широкого загалу. В чому складність?
Інструкція Міністерства внутрішній справ «Як купити зброю?» у вигляді ілютрованої схеми виглядає ось так:

У цій схемі не вистачає суттєвого уточнення: на місці того чоловічка перш за все може бути:

1. Працівники правоохоронних органів та їх близькі родичі

2. Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві

3. Журналісти, штатні й позаштатні

4. Депутати України

5. Дружинники – члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;

6. Військовослужбовці (крім тих, хто проходить строкову військову службу);

7. Державні службовці, які мають категорії й ранги.

8. Це право мають також ті люди, яких нагородили в Міністерстві внутрішніх справ, Службі безпеки та Міністерстві оборони.

Якщо ви належите до тих чи інших і можете це довести, далі на вас чекає наступних шість кроків:

1. Отримати медичну довідку форми 127/о. Пройти медогляд можна у поліклініці за місцем проживання, це займе кілька днів. Або у спеціалізованому медичному центрі – за годину.

2. Пройти курс підготовки володіння зброєю. Навчання можна пройти у будь-якому великому тирі, здати екзамен і отримати довідку у поліції. Термін навчання – до трьох тижнів. Ціновий діапазон вартості навчання дуже широкий, на кожен гаманець.

3. Придбати сейф і встановити за законом – прикріпити до підлоги і несучої стіни.

4. Сплатити послуги МВС і викликати дільничого. Дільничий має перевірити сейф. Після сплати усіх квитанцій МВС упродовж 30 днів має прийти дозвіл на купівлю зброї.

5. Отримати дозвіл на купівлю зброї у райвідділі дозвільної системи МВС. Важливо після отримання дозволу впродовж 3 місяців купити зброю. Якщо цього не зроби и вчасно – необхідно здати назад дозвіл або продовжити його.

6. Відвідати дозвільний центр МВС і купити страхування. Обов'язково придбати поліс страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути вчинена третім особам від необережного поводження зі зброєю.

Загалом – все можливо. Так в чому проблема?
Об’єктивно проблеми починаються там, де українці обходять закон. Не хочете робити все самі, можете це доручити за винагороду спритниками, у яких все «схоплено». Якщо ви не належите до вищеперерахованої вісімки, для кого володіння зброєю виправдане професійно, можете купити собі такий статус. Найпростіше – це посвідчення журналіста, яке вам обійдеться в кілька тисяч гривень. Якщо ж хочете стати власником нагородної зброї, приготуйте пару дестяків тисяч доларів. Медична довідка також не проблема.

Суб’єктивна проблема лежить в розбіжності поглядів на легалізацію зброї для широкого загалу.

Найпоширеніші «ЗА»:

•  Злочинці озброєні, а жертви – ні. У злочинному світі купа зброї. Її немає у чесних громадян, які по факту обеззброєні перед бандитами, насильниками та вбивцями.
•  Громадяни отримають додаткові гарантії безпеки. Зброя може врятувати життя.
•  Ті, хто зараз таємно володіє зброєю, зареєструються і стануть підконтрольними.
•  Психічно хворі завжди є, це не привід не давати нормальним громадянам право на озброєний захист.
• Продаж зброї сприятиме розвитку вітчизняного виробництва зброї.
•  Статистика доводить, що в країнах з вільним продажем зброї злочинність не вища, а нижча, ніж в Україні.

Найпоширеніші «ПРОТИ»:

•  Легалізація зброї приведе до підвищення рівня агресивності і збільшення кількості побутових вбивств.
•  Практика вільного продажу і носіння зброї чужа нашим стереотипам соціальної побутової поведінки, на відміну від тих же американців.
•  Зросте вірогідність випадкових нещасних випадків через невміле користування зброєю. Не може не процитувати свого знайомого, який зброю має, але роками її не дістає із сейфа, бо боїться, що «ненароком перестріляє рідних».
•  Щоб зуміти себе захистити вогнепальною зброєю, цього потрібно навчитися, але для цього у нас немає достатньо розвиненої інфраструктури, ні фінансових можливостей у середньостатистичного населення, ні культури поводження зі зброєю.
•  Зросте випадкова загибель ні в чому не повинних людей від шаленої кулі, які з’явились не в той час, не втому місці.
• Легалізація зброї може викикати «синдрома айфона»: усі купують і я куплю без усвідомленої потреби.
•  Українське законодавство не відповідає суспільству з великою кількістю вогнепальної зброї на руках. У більшості випадків самозахисту вогнепальною зброєю той, хто стріляє – той і винен.

Зважаючи на усі «ЗА» та «ПРОТИ», реальних проблем, як на мене, у нас аж дві: це боротьба з чорним ринком зброї та корупцією у отриманні права на зброю, та відсутність належного рівня захисту з боку держави своїх громадян. Те, що українське суспільство активно обговорює легалізацію вогнепальної короткоствольної зброї, говорить перш за все про те, що ми не почуваємося захищеними.

Читайте також: Важливі обставини, пов’язані зі зброєю, її застосуванням та правом на збройний захист

І до слова, після розстрілу американських школярів у Флориді, налякані американці та обурені законодавці звернулись до президента Дональда Трампа із закликами посилити контроль над зброєю в руках цивільного населення та “щось зробити”... І якщо американські історії розстрілу дітей мене лякають, то надихає приклад Сингапуру, де заборонено носіння будь-якої зброї. Там взагалі не буває випадків озброєних пограбувань і нападів. Навіть кухонні ножі, які продаються в сінгапурських магазинах, мають закруглені кінчики. Рівень злочинності в Сингапурі – один з найнижчих у світі, рівень довіри до правоохоронних органів – один з найвищих.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram