Це буде моя сповідь, ще поки що поліцейського.

Про довіру та коммюніті. Довіру не так важко заслужити, як втримати. І стрімкі показники росту та падіння довіри протягом останніх 4 років це підтверджують. Я хочу, щоб мої діти бачили поліцію такою, якою я не встиг її зробити – сприймали поліцейського як захисника, який матиме достатньо повноважень і прав, щоб захистити та надати якісний сервіс, якого заслуговують громадяни.

Читайте також: На жаль, у поліції лишилися і злочинці-убивці часів Януковича, і вічні корупціонери – активіст

Я гордий, що нам, разом з колегами з патрульної поліції вдалося розкрутити такий проект, як Pitbull Lviv (а проект на сьогодні вже діє у 7 містах України та продовжує розвиватись). Кожен (це справді так, кожен) може долучитись до співпраці, при чому у зручний для нього спосіб –  на рейді, за кермом, у справах, у вільний чи робочий час, анонімно чи публічно в чаті або навіть покурюючи на балконі цигарку. Це дійсно безпрецедентна ініціатива відкритості, довіри та взаємодопомоги!

Про мотивацію, заохочення. Поліцейський – теж громадянин, який хоче відпочивати літом та зимою, на морі чи на лижах, возити за покупками свою сім'ю на якісному транспорті, мати можливість на дозвілля та саморозвиток та мати заощадження на банківському рахунку на "чорний день'".

Поліцейський, який зарплатою перекриває кредити та постійно знаходиться в боргах, не буде ефективним. Матеріальна неспроможність вбиває ентузіазм до роботи та заохочення ставати кращим. Жодним чином не виправдовую поліцейських, які потурають корупцію та недобросовісно дотримуються присяги, чим ганьблять і принижують честь поліцейського. Потрібно бути у грі до кінця, і виконувати те, що прописано. Більше того, виконувати це якісно і з віддачею. І тільки так.

Читайте також: Шість проблем столичної патрульної поліції очима самих патрульних

Про конструктив та чесність. Я захоплююсь колегами та керівниками, які попри скептицизм, зраду, криву букву закону та сірість буднів, не просто знаходять в собі сили віддаватись службі так, як в перші дні, але і шукають та знаходять рішення, якими б непростими вони не були. Це достойно поваги. Роман Пилипенко, Tanya Kapys, Катерина Рибій дякую Вам за надані можливості, довіру та взаєморозуміння. Завжди вважав, що потрібно бути чесним не тільки перед іншими, але і перед собою. Визнаю – зарплата низька, мене не влаштовує. Мушу визнати, що це і стало однією з причин написання рапорту. 

Я не майстер поліцейської прози, як Martin Brest чи Evhen Zborowski (дякую хлопці за Ваш вклад, завжди захоплювався Вашими переживання), та сподіваюсь, що мій текст зможе розігнати кров у жилах тих, хто сумнівається, стоїть на межі та шукає рішення. Робіть те, що Вам підказує серце і не помилитесь. І не забувайте, що нам і нашим дітям жити в середовищі, яке ми створюємо сьогодні.

Ще хочу додати: ні разу не пожалкував, що разом з сотнями найвідповідальніших, найвитриваліших і найзапальніших подав анкету весною 2015 року. Це неймовірний експіріенс. Це неймовірна можливість міняти життя, країну, місто, район зсередини, на вулиці, в громаді, серед знайомих. Варіантів маса, вибір є завжди!

З повагою до всіх, хто це читає.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram