Сьогодні ми згадуємо про українську жінку і про українську сім’ю, які були особливо ненависні та неприйнятні для совєтчини, очищення та звільнення від якої, є першочерговим й головним завданням для всього українського суспільства, як умова його процвітання та розвитку.

Ця жінка і ця сім’я є знакові, знайомі та близькі для Львова. Це: Ольга Франко та сім’я Ольги та Івана Франка.

Окупаційно-тоталітарний режим намагався зробити Івана Франка геть «своїм». В жодному радянському виданні не було і не згадувалась «Не пора, не пора». Скрізь до речі, і, просто так, згадувався «Вічний революціонер». Совєцька практика була навіть в тому, щоб на його могилі читати вірші, бо українці завжди ходили на могили молитись, а при поголовному атеїзмі влаштовувався мітинжок, з голосним на увесь цвинтар читанням віршів.

А особливо не любленою була його сім’я.

Читайте також: "Тогочасна колонізована Україна не була готова до появи великої письменниці". Про Лесю Українку

По-перше, тому що вона демонструвала єдність українського народу без огляду на кордони, які порізали українську землю.

Дітки, які народились і виросли в цій сім’ї стали частиною рідного народу та сприяли його розвитку. На відміну від сина Михайла Коцюбинського, який дуже подобався режиму.

Тож для того, щоб нівелювати цю сім’ю, радянське франкознавство розпалило і розігріло до межі свою увагу на всіх знайомих Івана Франка. Оскільки радянська наука не була викинута вслід за режимом, а монополізувала науку та освіту України після 1991 р., то й сьогодні зацікавлення особистим життям Івана Франка, розігріте в совєтчині не спадає, хоча сім’я створена один раз існувала до кінця його життя. Вона була біля нього до його останнього подиху.

Чи я перебільшую, зрозумієте давши собі відповідь на питання: Чи були ви на могилі його дружини і що ви про неї знаєте?.

Читайте також: Архіви КДБ: така собі прихована історія України

Дивіться на фото.

Так, Іван Франко підтримував і заохочував до літературної творчість кожного українця. І ми сьогодні розуміємо значення для української культури всього, що створила його дружина.

Журнал «Житє і Слово. Вісник літератури, політики і науки», який вона видавала і сьогодні дуже потрібен Україні, бо нічого такого зараз немає. Окрема роль і значення її книг, що ви бачите на фото.

Є така думка, яка, можливо, комусь сподобається і буде реалізована, і у Львові та й по всій Україні появиться мережа «Практична кухня». тоді піци всі будуть їсти в Італії, суші в Японії, біґмаки у Штатах, а в Україні буде своя мережа, яка з часом стане популярною в світі. Під назвою, яку створила вона: «Практична кухня».

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram