Як людина, що 31 березня не голосувала ні за Зеленського, ні за Порошенка, наважуся викласти окремі міркування щодо перспектив 21 квітня.

Погоджуюся з тими аналітиками, які кажуть, що за підсумками голосування 31 березня розрив між Зеленським і Порошенком є великим (понад 10%).

Читайте також: У передчутті політичної кризи – за будь-якого результату другого туру

Проте чи можна вважати цей розрив безнадійним для чинного президента?

Згадаймо деякі факти електоральної історії.

1994 рік. Вибори президента. Перший тур. Кравчук і Кучма; розрив на користь першого – понад 7%. Повторне голосування. Перемога Кучми.

2015 рік. Вибори Миколаївського міського голови. Перевага в першому турі колишнього регіонала над представником "Самопомочі" складає понад 10%. У повторному голосуванні перемагає Сєнкевич ("Самопоміч"). 

Читайте також: Це не протест, шановні. Це національний суїцид, оформлений під гру в "Російську рулетку"

Насправді електоральний розрив першого туру в 10% не є фатальним, якщо: 1) мобілізувати всіх своїх виборців; 2) згуртувати довкола себе виборців кандидатів, які вибули з балотування за підсумками першого туру; 3) подати привабливі перспективні послання поміркованому крилу свого опонента.

Що стосується Порошенка, то, крім того, я не уявляю, як він виграє повторне голосування, якщо не зробить хоча б двох речей: 1) не покаже суспільству, як у країні працюватимуть суспільні ліфти, за допомогою яких до влади потраплятимуть не лише вчорашні; 2) не позбудеться частини свого оточення, яке давно стало токсичним для багатьох адекватних людей. А для цього треба докласти чимало зусиль, бо просто так нічого не трапляється.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram