ОБСЄ: безпека чи співробітництво?

Щоб зрозуміти, наскільки хистким і внутрішньо суперечливим є сьогоднішнє становище цієї організації, треба, напевно, почати з того, що анексія Криму й окупація Росією частини українського Донбасу прищепили внутрішню суперечність... самій її назві.

Формула "безпека та співробітництво" (англ. security and cooperation) увійшла в назву майбутної ОБСЄ, як самоочевидний дуплет, від 1970-х років. Тоді ніхто не піддавав сумніву, що саме співробітництво сприяє безпеці – ба більше, є, можна сказати, головним ключем для убезпечення цілого континенту від загрози майбутніх війн.

Адже для "союзу вугілля та сталі" (майбутнього ЄС) це спрацювало – тож чому б не використати той же підхід у загальноєвропейському масштабі?

Читайте також: Що не так із результатами моніторингу СММ ОБСЄ та чому

Втім... чи працює цей підхід у ситуації, коли співробітництво стає для одної з держав-учасниць лише ширмою для прикриття своїх агресивних планів? Чи працює він у ситуації, коли одна з держав-учасниць, декларуючи свою відданість співробітництву на словах, відверто порушує самі засади ОБСЄ ділом, починаючи із засадничого принципу "незастосування сили чи загрози силою" у відносинах між державами-учасницями? (Цитата взята з Гельсінського заключного акту 1975 року, "Декларація принципів", II).

Зрештою, поставлю питання руба: чи може продовження співробітництва з агресором бути засобом припинення вже наявної агресії? А отже, в ситуації фактичної збройної агресії в Європі, чи відповідає продовження співробітництва з агресором інтересам європейської безпеки?

Здається, в такому вигляді відповідь очевидна.

Але... сполука співробітництва та безпеки "вшита" в саму матрицю ОБСЄ – настільки, що розрив цієї сполуки загрожує руйнуванням самій цій організації! Бо якщо змиритися з тезою, що співробітництво не завжди є засобом сприяння загальноєвропейській безпеці, надто багато засад доведеться переглянути.

Читайте також: Мертвонароджений мирний план для Донбасу

Отож, що залишається тим, кого РФ своїми діями посадила на отакий-от шпагат? Лише висловлювати свою стурбованість, більше нічого. І робити гарну міну за поганої гри.

Мораль: просто не чекайте від ОБСЄ надто багато. І пам'ятайте, що ОБСЄ – це не Європа. Точніше... це той вимір Європи, існування якого після анексії Криму фактично втратило значну частину свого сенсу.

При цьому для миролюбної та фактично мирної Європи ОБСЄ ще може цілком згодитися. Але – не як засіб відновлення вже порушеного миру.

Тому, як казав Чехов, "якщо вам дають каву, не шукайте в ній пива".

Переможемо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram