80 років тому, 15 березня 1939‑го, сім корпусів Вермахту з нацистської Німеччини перетнули чеський кордон. Це сталося в результаті підписання у вересні 1938-го Мюнхенської угоди. Створення "Протекторату Богемії та Моравії" і подальша окупація в 1939–1945 роках є чи не найзловіснішими моментами чеської історії. Нацисти тоді хотіли не лише онімечити Чехію, а й поступово знищити її, пише для "Тижня" Ярослав Пешек

Вже 13 березня 1939-го до Берліна запросили голову словацького уряду та католицького духівництва Йозефа Тісо. Адольф Гітлер прийняв його з усіма почестями й запропонував "захист" Словаччини за умови, що вона одразу ж вийде зі складу Чехословаччини, погрожував воєнним втручанням Угорщини. Через день була проголошена незалежна "Словацька держава" під протекторатом нацистської Німеччини.

Однак цим ліквідація Чехословаччини не завершилася. Наступного дня на схід від кордонів Словаччини була проголошена незалежна Карпатська Україна на чолі з прем’єр-міністром Августином Волошиним. Так ця гірська територія, яка протягом 20 років належала до Чехословаччини, стала незалежною державою та посприяла її розпаду. Однак незалежна Карпатська Україна проіснувала лише кілька днів і за підтримки нацистської Німеччини була окупована Угорщиною. Самому Волошину вдалося втекти до окупованої нацистами Праги, де в травні 1945-го його заарештувала радянська контррозвідка СМЕРШ. Того самого року він помер у Бутирській в’язниці начебто внаслідок серцевого нападу. 

Читайте також: Доленосні вісімки в чеській і словацькій історії

Базову програму онімечення чеських земель Гітлер затвердив 5 жовтня 1940 року як директиву про окупаційну політику в протектораті. Останній мав бути заселений німцями так, щоб розрідити густоту чехів, а їхні поселення віддалити одне від одного. Окупанти почали реалізовувати плани з витіснення чехів уже в 1940-му. Було визначено конкретні територіальні завдання, зокрема об’єднання з австрійською територією. Чеський народ поступово мав бути розділений на невеликі ізольовані утворення, що асимілювалися б із німецьким елементом. Основними інструментами проведення такої політики були розширення німецьких мовних осередків і створення нових завдяки сільськогосподарським поселенням та появі військових тренувальних таборів.

Невід’ємною частиною нацистської окупації було так зване остаточне вирішення єврейського питання. Приголомшливим свідченням цього є Пінкасова синагога у Празі, де на стіні записано 77 297 імен людей із Чехії та Моравії, зокрема дітей, які не вижили в ті часи. Згідно з офіційною статистикою, в 1939 році на чеських землях проживало майже 120 тис. євреїв, із яких 104 тис. сповідували іудаїзм. Нацисти забороняли євреям розпоряджатися майном і примусово призначали адміністраторів. Їх поступово витісняли з економічного та культурного життя, а від 1 квітня 1941 року евреї були змушені обов’язково носити на одязі виразну жовту зірку Давида. Протягом 1941–1945-го з чеських земель до концентраційних таборів депортували понад 81 тис. євреїв, звільнення з них дочекалося лише 10,5 тис.

Окупація та створення "Протекторату Богемії та Моравії" в 1939–1945 роках дуже вплинули на чеське мислення та психологію. Вважає­ться, що Мюнхенська угода вибила нам землю з-під ніг. У 1938 році тодішні союзники Франція та Велика Британія кинули нас напризволяще, що спричинило втрату довіри до парламентської демократії та Західної Європи. Із цим ми маємо справу й досі.

Читайте також: Україна в полі зору Чехії

Тепер, згадуючи трагічні події часів окупації і створення "Протекторату Богемії та Моравії", ми не повинні забувати про те, що світ не надто змінився на краще й небезпека розв’язання війни все ще є. Врешті-решт, окупація нині відбувається в різних частинах світу, і дії агресорів дуже часто схожі на ті, до яких нацистська Німеччина вдавалася 1939 року. У теперішньому світі нас хвилює, наприклад, прагнення Росії та Китаю відчутно посилити економічний вплив в інших країнах, а згодом змусити їх змінити свої політичні настрої та погляди.

Нас непокоять новини зі Сходу України та Кримського півострова, політиканство в Білорусі або насильство у Венесуелі. Цими днями Чеська Республіка відзначає 20 років від моменту вступу до ЄС і НАТО. Тому переважна частина чеської громадськості підтримала рішення України стати членом цих організацій. Однак нам іще потрібно багато зробити, щоб підвищити взаємну обізнаність європейців та українців щодо ситуації в наших країнах. Це важливе завдання. Ми повинні не тільки ефективно протистояти російській пропаганді, а й надавати правдиву та цікаву інформацію про історію та сьогодення України.

З історії потрібно виносити уроки, оскільки імперіа­лістичні апетити властиві багатьом режимам, які не можуть самостійно будувати свою державу, не вдаючись до насильства проти своїх сусідів. І ми не повинні з цим миритися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram