Незалежно від симпатій і політичних позицій, урок підзвітності, звичайно, ефектний. Майдан, смітникова люстрація, публічні звернення, програми розслідувань – усі сигнали попереджень пішли крізь політичні еліти прямо в космос.

Читайте також: Ворог – не тут. Але він хоче зруйнувати нас нашими ж руками

Комфортне відчуття захищеності прикормленими підлеглими, кишеньковими медіями, такими ж приватними арміями, що під виглядом лояльності займаються фандрейзинґом, ще більше притупило відчуття дійсності.

Тим часом молода суб'єктність вперше сп'яніла від успіху й, заряджена старими обрáзами, стріляє у стелю, трощить посуд і цілком може спалити власну хату. Вона ще не знає власної сили, руйнівної зокрема, й голова болітиме щойно завтра.

Читайте також: Що не так із хрестовим походом українців проти Порошенка

Зараз уже пізно думати, "що робити". Це треба було робити раніше, коли була проігнорована головна вимога всіх трьох Майданів – чути, а не слухати.

Тепер вертеп бездумного повстання проти свавільної погорди треба просто пережити. Вранці встане сонце, можна буде крізь туман свідомості оцінити стан справ і спробувати раціоналізувати варіанти. Від себе не втечеш, тому частину констант ми вже знаємо. Над рештою доведеться працювати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegra