21 квітня 2019 року відбудеться другий тур виборів президента України. Наразі весь інформаційний простір довкола цієї події заповнений суперечками з приводу дебатів кандидатів. Зважаючи на те, що  сучасна Україна намагається «рівнятися на Захід», давайте проаналізуємо, як відбуваються дебати кандидатів у президенти Сполучених Штатів Америки та країн Європейського Союзу: чи вони обов'язкові, в якому форматі проходять та який вплив мають на результати виборів.

В Україні законодавче регулювання дебатів кандидатів на пост очільника держави закріплено у статті 62 Закону України «Про вибори президента України». Відповідно до цієї статті, дебати проводяться у разі призначення повторних виборів, за рахунок державних коштів, у чітко визначений час (остання п'ятниця перед днем виборів між 19:00 та 22:00 годинами) в прямому ефірі тривалістю не менше 60 хвилин, будь-який канал має право на безкоштовне транслювання дебатів.

Читайте також: Насправді ж замовник дебатів не Порошенко, не Зеленський, а ми самі – Барчук

Один з кандидатів на пост президента України чи обидва мають право відмовитись від участі у дебатах. Але, місце та форма проведення дебатів кандидатів, передбачені статтею 62 ЗУ «Про вибори президента України», визначаються Положенням «Про порядок проведення Національною суспільною телерадіокомпанією України передвиборних теледебатів між кандидатами на пост президента України, включеними до виборчого бюлетеня для повторного голосування, за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів Президента України», затвердженим Постановою Центральної виборчої комісії від 5 травня 2014 року № 472.

Зокрема, у цьому Положенні більш конкретно ставляться вимоги до організації проведення теледебатів, а саме:

1. Теледебати проводяться у студії (кімнаті) Національної суспільної телерадіокомпанії України за адресою: вул. Мельникова, 42, м. Київ.

2. Перед початком теледебатів, але не пізніше ніж за 10 хвилин до початку ефіру, проводиться жеребкування за участю кандидатів або їх довірених осіб, за результатами якого визначається учасник, який дістане право виступити першим на початку теледебатів.

3. Передбачається можливість дискусії безпосередньо між кандидатами на пост президента України.

Тобто, виходячи із зазначених обставин, проведення офіційних теледебатів, передбачених саме статтею 62 ЗУ «Про вибори президента України» на платформі Національного спортивного комплексу «Олімпійський», дійсно суперечить закону та не можливе.

Проте, існує 58 стаття ЗУ «Про вибори президента України», а саме пункт 3 частини 1 цієї статті, який зазначає, що передвиборна агітація може проводитися у форматі проведення публічних дебатів, дискусій, «круглих столів», прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій - суб’єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів на пост президента України.

Таким чином, пропозиція Володимира Зеленського про проведення публічних дебатів на платформі НСК «Олімпійський» підпадає саме під положення п. 3 ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про вибори президента України». Такі дебати можуть відбутися будь-де за домовленістю двох кандидатів на пост президента України, проводитись як за рахунок державного бюджету України, так і за рахунок виборчих фондів кандидатів на пост президента України. 

Що ж стосується проведення дебатів на Заході, то у США теледебати виникли у 1960 році, коли опонентами були Джон Кеннеді та Річард Ніксон. Як у 60-х роках, так і зараз, теледебати «де-юре» не є  обов'язковою частиною виборчого процесу Америки, але «де-факто» без них не обходяться жодні вибори президента США. З плином часу теледебати в Америці змінювали формат: почали проходити в присутності глядачів, які змогли напряму ставити питання кандидатам на рівні з журналістами.

Проте ці теледебати мали різний ефект і вплив як на думки виборців, так і на результати самих виборів. З одного боку, можливість безпосередньо поставити питання кандидату мало позитивний ефект для розуміння позиції та персони самого кандидата, тобто передвиборчий період став більш інформативним для виборців. З іншого боку, багато людей, окрім розумових здібностей, особливостей виборчої програми та позиції кандидатів, почали звертати велику увагу на фізичні та фізіологічні фактори: зовнішній вигляд, одяг, манера розмови, поведінка.

Здавалося б, яке це має значення при обранні президента, програма та позиція якого тобі подобається? Але саме у 1960 році, за даними деяких опитувань, чи не вирішальне значення для результатів виборів мав зовнішній вигляд Річарда Ніксона, який не сподобався багатьом виборцям, і вони, в решті решт, не віддали за нього свій голос.

Читайте також: Бажання "хліба і видовищ" як показник незрілості суспільства

У країнах Європейського Союзу публічні дебати також не є обов’язковими, але відбуваються регулярно. Так, наприклад, у 2017 році відбулися теледебати між Канцлером Німеччини Ангелою Меркель та Мартіном Шульцем. На цих дебатах обговорювалися найрезонансніші та найважливіші проблеми Німеччини, зокрема, питання біженців, заборони дизельного палива, відносини з Туреччиною тощо. Ці дебати стали доволі інформативними та корисним для народу Німеччини, та додали ще більше прихильників Ангелі Меркель.

З цього можна зробити висновок, що дебати між кандидатами не можна робити обов'язковим елементом виборчого процесу. Втім, їх наявність є позитивним фактором для сприйняття виборцями програм та позицій кандидатів. А це, врешті решт, відображається і на результаті волевиявлення.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram