Зараз, коли наближається другий тур виборів і люди хвилюються, сваряться, заздалегідь торжествують, сумують – і все ж сподіваються, мені найменше хотілося б агітувати за одного з двох кандидатів.

Хоч я свій вибір зробив. І яким би не був результат голосування, розповім, чому я проголосував саме так. Але це буде потім.

Я думаю, що в ці дні всі ми, які досягли повноліття, – рівні. Це така зрівнялівка, коли ні доходи, ні вік, ні освіта вже не мають значення. У цій зрівнялівці, у цьому рівнянні залишається одне невідоме – це майбутнє України.

І якщо говорити чесно, саме воно хвилює мене – незалежно від того, хто, поклавши руку на Конституцію, принесе присягу на вірність країні.

Читайте також: Забанить всех

Будь-які вибори породжують ворожість і розкол. І ця напруга не може розрядитися миттєво після оголошення підсумків голосування.

Я згадую хвилю протестів, що охопили США після обрання Дональда Трампа. І зараз, коли він наближається до закінчення першого терміну, розкол в американському суспільстві й емоційне напруження зберігаються.

Підсумки референдуму щодо Брексіту не привели до негайного результату. Тривають дискусії й напружені переговори. І, здається, населення Британії сьогодні проголосувало б зовсім інакше.

Але що буде з нами? Формально президент повинен стати президентом усіх українців – і тих, хто голосував за нього, і тих, хто голосував проти. Але чи зможе переможець відразу забути баталії цих днів? Чи зможе забути і пробачити ті звинувачення, які сипалися на нього з боку супротивника? І, головне, чи зможуть учорашні супротивники пробачити один одного? Чи зможуть змиритися з результатом голосування? Чи будуть заворушення і протести?

Як підсумки виборів позначаться на зовнішньополітичному курсі України? Чи вдасться зберегти курс на євроінтеграцію і вступ у НАТО? Як позначиться результат виборів на російсько-українському протистоянні? Чи зможемо ми повернути полонених? Чи не загостриться війна?

Читайте також: Блог психолога: як прийняти результати виборів?

Незалежно від результатів виборів, ці та інші питання довго ще стоятимуть перед нами. І серед цих питань для мене вкрай важливо – чи зуміє новий (або колишній) президент стати особистістю, яка об’єднує країну? Тому що зараз результати першого туру ясно показали регіональні відмінності, неоднорідність інтересів і сподівань жителів України. Ці інтереси не просто неоднорідні – часто суперечливі. І в таких протиріччях криється насіння сепаратизму…

І наш північний сусід гратиме на цих протиріччях, підгортатиме й вирощуватиме наші внутрішні проблеми.

Основне завдання психотерапії – подолання розщеплення, інтеграція особистості. Може, саме досвід практичної психотерапії змушує мене думати про інтеграцію нашої країни. І від цього залежить невідоме – майбутнє України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram