Цього разу писати відсторонено, як про чужу проблему, мені буде важко. Тому що я є водночас об'єктом і суб'єктом, дослідницею і піддослідною, сама ж бо голосувала. А відтак, відчула на собі увесь шквал емоцій тих, чий вибір не збігся з моїм.

Та й сама, чого гріха таїти, виступила в ролі словесного агресора (телефоном) щодо мами, котра вперто не поділяла мою точку зору і, я впевнена, проголосувала зрештою за свого улюбленого кандидата, спеціальною фішкою якого й було роздавання обіцянок легковірним пенсіонерам.

Скажи мені, хто твій кандидат... Про що свідчить надмірна емоційність та навіть агресивність, з якою люди намагаються переконати один одного у правильності свого та хибності іншого рішення? Добре це чи погано?

Добре те, що ми відчуваємо себе господарями становища, віримо, що від нас багато чого залежить. Неважливо, бідний ти чи багатий, успішний чи ні, а можеш отак прийти на дільницю – і, можливо, саме твій голос й буде отим вирішальним, котрий змінить долю країни. Ми живі, не зневірилися, здатні боротися.

Читайте також: Від чого ми насправді втікаємо, коли стаємо "кухонними експертами"

Бо який сенс сваритися з родичами чи сусідами через якогось там кандидата, якщо ти все одно ні на що не впливаєш? Як це було до часів незалежності в нас, або як вибори фактично без вибору відбуваються у деяких сусідніх країнах. Там тиша й спокій свідчать радше про соціальну апатію і колективну безнадію.

В Україні такого немає з 2004 року. Принаймні зараз вже ніхто не сумнівається, що офіційні результати загалом показують реальну картину.

Але оскільки демократія в нас ще молода, несистемна і без традицій, майбутнє країни багато хто ще звично пов'язує з певною особистістю.

Яку ідеалізують, наділяють певними часто зовсім не притаманними їй рисами, самі вірять у цей образ. Самі спочатку покладають великі надії, глибоко зачаровуються, а потім – у разі програшу – так само жорстоко розчаровуються.

Битися або тікати. Рівень агресії, коли йдеться про переваги й недоліки того чи іншого кандидата особливо зашкалює в коментарях у соцмережах, де люди певною мірою знеособлені.

Хоч існує думка, ніби більшість хейтерів – так звані проплачені боти, вважаю, що багато звичайних людей залюбки витрачають час і енергію, доводячи в міру власної вихованості і темпераменту свою правоту.

Агресія, за Еріхом Фроммом, – це будь-які дії, спрямовані на нанесення шкоди живим і неживим об'єктам. Агресивність – схильність до таких дій.

У прадавніх людей схильність до агресії була головною передумовою виживання. Цей стан виникав під впливом гормонів стресу і додавав сил подолати сильнішого ворога чи врятуватися втечею у здавалося б безнадійних ситуаціях.

Сучасним людям битися ні з ким не потрібно. Але адреналін і кортизол – привіт предкам із їхнім буремним життям – дають про себе знати. Тож відчуваючи фрустрацію, безсилля, не можливість вплинути на ситуацію, відповідаємо на це агресією.

Виборець чи вболівальник? Таким чином похід на виборчу дільницю можна порівняти з походом на футбол. А поведінку деяких виборців, незалежно від їхнього культурного і освітнього рівня, прирівняти до поведінки фанів.

З огляду на можливість проведення дебатів перед другим туром виборів на найбільшому стадіоні, така паралель виглядає дуже доречною.

Агресивність підсилює неодмінний поділ на "нас" та "них", на своїх і чужих. Тих, хто "за" твого обранця. І тих, хто "проти".

Про яку індивідуальність може йти мова, коли чим одностайнішою є група, тим більш знеособлені в ній люди.

Є таке поняття – психологія натовпу, коли припустимим стає те, що поодинці люди собі б не дозволили. Хоч коли футбольним фанам про це казали, вони заперечували, що за них вирішує натовп.

Неадекватно емоційними, агресивними люди стають ще й від невпевненості у собі, почуття меншовартості, того, що самі вони мало що можуть зробити у власному житті. Багато хто ще звично сподівається, що прийде сильніший і всі їхні проблеми порозв'язує.

Дістається й недавнім ще кумирам, яких ми так добре вміємо творити у власній уяві. Мовляв, ти ж обіцяв, я повірив, а виявилося…

Щоб уникнути найтяжчого почуття – власної провини за неправильний вибір, спрацьовує реакція перенесення.

І гнів у прямому сенсі переноситься на сусіда, котрий "неправильно" проголосував, а то й на самого ще вчора обожнюваного кандидата. Не хочеться ж думати про себе, що невдаха – саме ти.

Так і згадую, як воротаря, якого годину тому носили на руках, у кінці невдалої гри називають останніми словами.

Ну добре, гнів і навіть агресивність – краще, ніж пригніченість і колективна безнадія. Бо це про життя, прагнення боротьби. Але як не брати близько до серця, якщо твій кандидат виявився або виявиться слабшим?

1. Не ідентифікуйте себе із власним вибором, а тим більше кандидатом. Те, що він чи вона не стали переможцями, не означає, що програли ви.

2. Прийміть свій вибір. Не заперечуйте його, не гнівайтеся на себе, що виявилися недалекоглядними. Те, що ви в меншості, так само не означає, що ви програли. Просто більшість думає інакше.

3. Поважайте свою думку. Тоді ви поважатимете і вибір інших. Щоправда, для цього потрібно підвищувати самооцінку, почуття власної вартості. За один день це не робиться. Але чому б не почати просто сьогодні хоча б з того, що не брати участі в обговоренні теми виборів.

Читайте також: Как справиться со стрессом в период выборов – рекомендации психолога

4. Не намагайтеся переконати людей, які мають іншу точку зору. Тим більше агресивно – це лише підсилить спротив. Не ідентифікуйте їх так само з вашим опонентом. Вони мають право на власну думку, навіть якщо вона є хибною. Те, що ваш друг надав перевагу не близькому вам за поглядами політику, є його особистою справою. Напевно, він залишився щодо вас таким самим чуйним, веселим, товариським. То чому ж усе звелося до того, за кого він проголосував.

5. Неприйняття чужої думки походить від прагнення усе контролювати. Прийміть те, що ви не зможете переробити світ на свій лад. Як і те, що він різноманітний.

6. Не оцінюйте, а уважно спостерігайте за навколишнім світом. Живіть тут і тепер. Mindfulness-based stress reduction – це перевірена техніка зниження стресу на основі усвідомленого сприйняття життя, яка була розроблена вченими Массачусетського університету ще 1979 року, але є актуальною й дотепер.

7. Погляньте на ситуацію з іншого боку – не так, як ви звикли, можливо все виявиться не таким фатальним.

8. Не відгороджуйтеся від неприємних людей і ситуацій – проаналізуйте, що в них вам не подобається. Коли несвідома відраза заміниться знанням, ви не будете так гостро на когось або щось реагувати.

9. Якщо все ж суперечки не уникнути, не ображайте опонента, бо вибори минуться, а стосунки відновити буде нелегко.

10. Живіть власним життям і інтересами. Уявіть, що сидите на осі каруселі та споглядаєте, а не обертаєтеся по колу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram