У реальному житті ми всі різні – за походженням, освітою, вподобаннями, здобутками. 

Тому реальне життя неминуче вмонтовує нас в ієрархії.

Їх багато, вони різні, ми водночас посідаємо різні місця в різних ієрархіях. У чомусь я кращий за інших, натомість в іншому – ні.

Читайте також: Як інтернет робить кожного з нас "трохи більше фашистом". ВІДЕО

Місце в ієрархії не є вічним, структура тим живучіша, чим еластичніша для змін усередині. Кожен має змогу стати кращим. Але спершу визнає вже кращих. Вони не лише авторитети, але й орієнтир, куди і як рухатися вгору. 

Віртуальний світ соціальних мереж інший. Тут усі рівні й не мають жодного значення твої знання, вміння, досягення. Тут панує цілковитий егалітаризм. "Хто був нічим" уже став "усім". Більшовицька ідилія. Вона так само примітивізує. 

Тому що зробити всіх однаково примітивними легше, ніж однаково розвиненими. Тому що дорога вниз завжди простіша, як угору. 

Читайте також: Луна-камера та спільнотофренія: несподівані загрози онлайн-спільнот

Звільнена від тиску ієрархій маса фонтанує енергією. Але відсутність структури для її застосування перетворює її на руйнівну. Тому в соцмережах більше сварок, аніж дискусій, тому більше взаємної нетерпимості, ніж бажання співпрацювати. Тому тут не вміють слухати, не те що чути. 

Тому тут немає автортетів, тому тут немає відповідальності. 

Творці соціальних мереж, бачили в них інструменти покращення реальності. Але сталося інше: вони не покращують дійсність, а деформують її до своїх стандартів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram