Так сталося, що вчора холодної дощової днини опинився в Сокалі – чистому, охайному містечку над розлогим Західним Бугом...

І відвідав колишній бернардинський монастир на Забужжі. Ну, як відвідав – підійшов якнайближче, бо це досі закрита зона у прямому розумінні цього слова. Неймовірної краси будівля. Була. До пожежі 2012 року.

Монастир було зведено у 1604–1619 роках. Справжня окраса краю. Називали його руською Ченстоховою... Тепер час і негода обгризають чорними зубами його стіни.

І я подумав собі – у нас в кожній області є свій Нотр-Дам. А на Західній Україні – в кожному районі. І, так виходить, що нема в нас ні гідних людей, ні амбітних чиновників, ні заможних патріотів, які б спробували врятувати цю красу. Втрачаємо пам’ять, культуру і гідність. А потім дивуємось результатам виборів. Бо нове покоління не може пишатись руїнами, не може тішитись тим, чого не знає, не вірить палким словам, коли бачить отаке...

Читайте також: Чому в Україні горять старовинні церкви

 

Читайте також: "Не закидайте, що хтось сумує не за тим", – поет

 

 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram