Оскільки ні про що інше, окрім виборів, країна розмовляти зараз не може, то й модна колонка має бути з актуальної тематики.

Але президенти вдягаються зазвичай суто консервативно та нудно, тож обговорювати модним блогерам тут майже нема чого. А от перші леді – інша справа.

Саме поняття "перша леді" вигадали у США, як і багато інших формул та ритуалів сучасної демократії. В епоху глобалізації першими леді стали називати не тільки господарок Білого дому, але й дружин президентів чи прем’єр-міністрів інших країн. Проте навіть у самих США немає офіційної посади "перша леді". Хоча роль першої леді зумовлює цілу низку обов’язків та завдань, ця робота не є оплачуваною та не є регламентованою законом. І це цілком зрозуміло.

Ніхто ж не балотується із власного бажання в перші леді. І ніхто не знає, виходячи заміж за звичайного чоловіка, що одного дня, можливо десятиріччя потому, він стане президентом. За готового президента зрідка хто виходить заміж. Виключенням була хіба що Карла Бруні.

Читайте також: Кому потрібні модні тренди?

От вона точно знала, на що йшла. Ніколя Саркозі вже був чинним президентом Франції, коли їхній роман розпочався. І весілля вони святкували в Єлисейському палаці – офіційній резиденції французьких президентів. І хоча Карла Бруні-Саркозі усіляко підкреслювала, що не є політичною фігурою та взагалі абсолютно аполітична, але принаймні у питаннях стиля вона була здатна впоратися з роллю першої леді на відмінно.

І це не дивно, якщо врахувати її попередню блискучу кар’єру моделі, а до того – дуже заможну та відому італійську сім’ю, із якої вона походить. Звісно, Карла з дитинства отримала виховання, манери та смак гідні будь-якого державного прийому та міжнародних зустрічей на вищому рівні. Особистий стиль Карли зазнав змін під час господарювання в Єлисейському палаці: їй довелося відмовитися від високих підборів із огляду на те, що й без них вона дещо вища за чоловіка. Але навіть у балетках чи туфельках на крихітних підборчиках вона виглядала завжди елегантно та гідно.

Мабуть, Франція – це взагалі чи не остання країна у світі, у якої є шанси отримати першу леді, що виглядає негідно. Навіть пересічна французька жінка зазвичай має певне уявлення про закони стиля, а про жінок французького політичного бомонду годі й казати.

І хоча знаходиться немало бажаючих покритикувати нинішню французьку першу мадам Бріжіт Макрон, поносити в зубах її занадто короткі спідниці та занадто відкриті руки, але, як на мене, неможливо відмовити їй у почутті стилю. Її вбрання зазвичай чудово збалансоване та доречне. Так, вона свідомо демонструє свої стрункі ноги, наочно доводячи, що принцип "закрити коліна після 40 та назавжди" безнадійно застарів. Так, вона дозволяє собі фасони, які ми не звикли бачити на жінках її віку.

А доведеться звикнути. Не тільки її вбрання, сама історія її кохання та шлюбу – це певний виклик суспільним упередженням. Але світ змінюється, стає більш демократичним та вільним – у питаннях сім’ї та шлюбу зокрема. Це одне з величезних гуманітарних досягнень, а саме гуманітарна сфера має бути предметом опікування першої леді. Тож можна вважати, що Бріжіт Макрон чудово виконує обов’язки посла гуманітарних ідей. Вона сама є живим втіленням ідеї про право кожного на особисте щастя, щоб там не думали про це спостерігачі та критики.

Іншою першою леді, що потерпає від нищівної критики, є Меланія Трамп. Люди є люди – їм украй важко відокремити мух від котлет та не переносити власне ставлення до президента на оцінку стиля та манер його дружини. Тож безліч тих, хто не задоволений президентом Трампом, автоматично не вдоволений і його дружиною.

Меланії часто закидають те, що вона виглядає радше лялькою, ніж живою жінкою, і все, що вона вдягає, надто сильно обтягує, надто щільно облягає. Немов вона намагається у будь-який спосіб у будь-якому вбранні якомога більше підкреслити свої принади.

Ніде правди діти, цим вона дійсно грішить. Але формально усі її офіційні вбрання залишаються у межах протоколу, і це – головне. А що вона майже завжди на високих підборах і майже завжди трохи overdressed, трохи більш серйозно вбрана, ніж того потребує нагода… Можна вважати це її особистим стилем.

От кому ніколи не дорікали зайвою пишністю вбрання – так це попередній першій леді Мішель Обамі. Хоча вона не відмовляла собі в ошатних та барвистих вечірніх сукнях від провідних світових дизайнерів і модних образах на щодень. Мабуть, тут неабияку роль відігравала особистість самої Мішель. Її не могли "з’їсти" яскраві сукні; вона сама була цікавішою та змістовнішою за будь-яку сукню.

Адже винайняти справних стилістів та підібрати вдале вбрання – це навіть не половина справи. Ще ж важливо, що за жінка всередині вбрання, яка в неї освіта, як вона поводиться та розмовляє. Чи володіє іноземними мовами, чи може підтримати бесіду з культурних чи соціальних питань. Не забуваємо, обов’язки першої леді передбачають спілкування з головами іноземних держав та спільні культурні заходи з їхніми дружинами в той час, коли державні керманичі ведуть офіційні перемовини один на один. Щоби приймати високих гостей та проводити урочисті прийоми, перша леді має бути спочатку леді – і в найширшому сенсі цього слова, а вже тільки потім – першою. Не можна бути першим тим, ким ти насправді не є.

І в цьому сенсі Україні, звичайно, пощастило не дуже. Із леді в нас якось історично не склалося,та з пані теж. Найпершу першу леді Незалежної України Антоніну Кравчук навряд чи ви колись бачили. Друга перша леді Людмила Кучма була більш публічною особою, досить часто з’являлася на людях, брала участь у благодійних ініціативах. Особистий стиль її зазнав певної еволюції під час перебування у статусі першої леді. Вона неабияк просунулася від нудних костюмів-двійок Дніпропетровського будинку моделей до нудних костюмів-двійок відомих французьких брендів.

Але справжньою українською першою леді стала Катерина Ющенко. Можна сперечатися щодо того, чи був її стиль бездоганним та сучасним, але саме вона вперше почала просувати українських дизайнерів – а це одне із традиційних завдань першої леді. Саме вона першою почала носити традиційне українське вбрання, популяризувати ідею вишиванки як національного символу. Мода носити на урочисті та офіційні події вишиванки та варіації на їхню тему почалася саме з її легкої руки.

Можна було б покритикувати тут стиль Людмили Янукович, але якось навіть незручно це робити. З її недолугого вбрання не познущався ще тільки ледащий, і важко зрозуміти, чого в цих жартах було більше: обурення її несмаком чи ненависті до її чоловіка. І це цілком зрозуміло. Проте по-людськи їй можна поспівчувати, у певному сенсі вона – теж жертва режиму Януковича. Тож дамо їй спокій.

Та обговоримо стиль Марини Порошенко. У якості першої леді вона виконувала усі стильні зобов’язання, які, хай і неофіційно, покладаються на дружин голів держав. Підтримувала вітчизняного виробника, вдягаючи їхнє вбрання, зокрема демократичних, масових українських брендів. Просувала ідею національного вбрання та подавала приклад того, як носити його сучасно та вишукано. Була першою в історії України дружиною президента, що з’явилася на обкладинці глянцю. А головне – гідно представляла Україну за кордоном, на зустрічах з іноземними головами держав. Поруч із вищезгаданими Бріжіт Макрон та Меланією Трамп виглядала на рівних – за неї ніколи не було соромно.

Читайте також: Стиль business casual, або Що носити до офісу

Адже це вкрай важливо. Перша леді не бере участі в офіційних перемовинах – вона нібито не впливає на політичні події, але при цьому неабияк впливає на те, як сприймають країну за кордоном. Під час зустрічей на вищому рівні безліч видань обговорюють те, як саме виглядали перші леді, що вони вдягнули та як посміхалися. Щоб гідно представити країну треба і  вміти вдягнутися, і посміхатися вчасно, і почуватися впевнено та розкуто.

Хто буде наступною першою леді наразі нам невідомо. Лишається тільки сподіватися, що й наступні п’ять років нам не буде за свою першу пані соромно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram