Привіт, Україно! Ну, як тобі з нами? Тобі, зраненій, втомленій, виснаженій? Тобі, яка віками спостерігає за своїми нерозумними дітьми, сподіваючись, що хоч колись вони виростуть і зможуть тебе відстояти і захистити.

Як тобі з нами, чиї предки слухняно ставали гноєм під ногами поколінь, щоб ти хоча б вижила?

Як тобі з нами, чиї мужчини і жінки знову, як і колись, лягають в твою землю, щоби ти лише була.

Як тобі з нами, такими?!

Читайте також: Глава ЦВК: Зіпсований бюлетень – це не прояв позиції

Ми топчемося віками – і відчайдушно хочемо кращого життя. Щоб було безпечно. Заможно. Справедливо. Чесно.

Ми навіть працюємо над цим. Іноді. Не завжди. Частіше ходимо по колу. І задаємо одне одному вічні питання: ну коли все зміниться? Скільки ще чекати? Коли все буде по-іншому, краще?

Це питання у порожнечу. Бо ми знаємо на них відповіді, але боїмося промовити їх вголос.

А ще ми сваримося і з’ясовуємо стосунки. О, це ми вміємо робити найкраще! На це у нас завжди є енергія, час і натхнення.

Але найкраще у нас виходить одне – знищення. Пам’яті. Мрії. Себе.

Знаєш, Україно, ми втрачаємо любов і накопичуємо злість. Злість допомагає перемагати ворогів. Але відсутність любові робить нас беззахисними і слабкими.

Читайте також: Куди спрямувати енергію після виборів: три важливі поради

Коли закінчується злість, серце залишається порожнім.

І ще, Україно, ми завжди стоїмо перед вибором поганого і ще гіршого. Як у нас так виходить? Ми віками вибираємо не кращих серед нас, а тих, хто вміє найголосніше кричати. Звертати на себе увагу. Бігти вперед, витоптуючи все навкруги.

А ти, Україно, обіймаючи кожного і кожну із нас, прощаєш нам нашу недолугість, непослідовність, роздратованість, брехню, боягузтво.

І знову даєш нам шанс. Шанс бути вільними, сильними, незалежними, розумними – справжніми.

Ти думаєш, у нас вийде?..

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram