Початок уроку. Діти не встають, щоб привітати вчителя, який заходить, чи забігає після дзвінка. Вчитель вже в класі на перерві, щось пише, роздає листочки, налаштовує техніку, включає презентацію. Діти ж заходять за декілька хвилин до початку уроку, вітаються, розкладають свої речі, сідають і чекають. Разом з дзвінком вчитель встає, ще раз "Доброго дня" і починається робота.

Дуже часто працюють в групах, командах, але це не змагання, а співпраця. Команда дружно виконує завдання, записує все необхідне, а потім з місця учні презентують свою роботу. Вони не отримують балів за це – ті 5, а ці 4. Якщо вчитель оцінює, то тільки у своїх записах.

Немає пунктика "яка команда виграє", щоб не сварити дітей між собою, не сіяти ворожнечу, щоб учні не перебирали партнерами "з тим хочу, а з тим не буду".

Читайте також: Хочете бути вчителем в Канаді? Про навчання, вартість і шлях до школи

Піднімають руку і відповідають з місця, сидячи. Хоча є й такі, що вигукують.

Мене здивувало те, що дітей не викликають до дошки. Вони не ходять писати приклади, речення і задачі. Вважають, що відповідь біля дошки – це випробування для учня, яке додає стресу, тебе оцінює не тільки вчитель, а й твої однокласники. Якщо вчитель зазвичай хвалить, то оцінка учнів може бути досить критичною і неприємною.

Біля дошки таки відповідають, але тільки після ретельної підготовки. Розповідь про книжку готували близько 2 місяців, проходили всі пункти, описували, навіть вчились виразно читати й розповідати. Тоді можна й до дошки.

Роблять багато проектів і практичних завдань: вчили електрику – скріпляли лампочки, робили машину; будуть вибори – виписували права за малюнками з Хартії Прав; почали хімію – малювали плакат правил безпеки, пацькались в ньютонівській рідині, кожного дня щось доливають-переливають.

Вчора Богдан настільки захопився, що попросив додому листок-інструкцію, щоб нам показати досліди. Треба було поїхати і купити фіолетову капусту, збити декілька листків в блендері з водою, і доливаючи в різні рідини, спостерігати зміну кольору.

Тест. Розпиналася-пояснювала 5 хв. що, де і як виконувати, тільки сіли до роботи і 17 питань: " Де? Що? і Як писати? Знайомо?". 

Питаю Богдана чи так само. "Ні, вчитель пояснив і ми пишемо. Всі завдання надруковані. Хіба може 1 чи 2 учнів підняти руку і попросити допомоги бо чогось не розуміють".

Ніколи не обговорюють письмових робіт в класі. Богдан приносив додому тести з математики, де вчитель дописував: "Поправити помилки, підписати батькам і повернути". Помилки були позначені оранжевою галочкою. Це не озвучувалось в класі, всі перевірені роботи вчитель роздав, попросив вдома ще раз проглянути і діти сховали в свої папки.

Учнів не сварять і не вказують на погані результати. Дітей не порівнюють між собою, ніколи не скажуть, що твоя презентація була краща ніж Джонова. Хвалять всіх, тому кожен в міру своїх можливостей старається.

Читайте також: А що роблять канадські вчителі на канікулах?

"Двієчник" може навіть не здогадуватись, що він слабкий учень, бо почуває себе комфортно і не відстаючим. Проте його результати фіксуються, і на зустрічах з батькам вчителі вказують на прогалини в навчанні, на що звернути увагу і де допрацювати.

Але й сильний учень теж не зазнається і не відчуває себе заучкою. Таким дають додаткові завдання читати, писати твори, завдання з математики, спрямовують на розвиток навичок і свідомий вибір.

І в старшій школі сильніші і слабші учні виберуть різні предмети, але тут вже вчитимуть їх поглиблено.

"Урок закінчується, і вчитель просить прибрати своє робоче місце, підсунути стілець і бажає хорошого дня. Домашнє завдання? Нема, хіба ми щось не дописали бо не встигли, але таке буває рідко".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram