Четвертий енергоблок ЧАЕС у квітні 1986 року мали намір зупинити на плановий ремонт, проте не встигли: у ніч з 25 на 26 квітня під час випробувань однієї із систем безпеки він вибухнув.

Попри жахливу небезпеку люди кинулися на боротьбу зі справжнім пеклом – тільки у приміщеннях енергоблоку через вибух розсіялося 190 тонн ядерного палива. Пожежа, яка відразу забрала життя 21 ліквідатора, тривала дев’ять днів, пише Opinion.

Унаслідок опромінення загинули тисячі людей. Радіація, яку підхопив північно-західний вітер, швидко поширилася на величезну територію, прихопивши по шматку України, Білорусі й РФ. Під опромінення, хоч і не так жорстко, потрапили й інші країни. А чотири тисячі квадратних кілометрів довкола Прип’яті згодом стали зоною відчуження. Українці разом зі світовою спільнотою всі ці роки намагаються перетворити її на безпечну для людини територію. Проте ніхто не береться прогнозувати, як довго дошкулятиме Україні ця чорна мітка на її тілі.

ЧАЕС хочуть зняти з експлуатації за 10 років. Зона відчуження сьогодні – це низка об’єктів, серед яких найголовніший – саркофаг, уже схований під аркою. Перший – чорне серце Чорнобильської зони – офіційно називають об’єктом "Укриття". Другу – новим безпечним конфайнментом. Проте люди як казали "саркофаг" і "арка", так і кажуть: зручніше, звичніше та зрозуміліше.

Читайте також: Воскресання Прип'яті, або Пригоди художника Гамлета у Чорнобильській зоні

До всіх об’єктів через зону відчуження ведуть досить хороші асфальтовані дороги (знавці натякають, що це через вантажі, які там транспортують для досліджень), буйно розрослася зелень, де привільно почуваються дикі звірі. Тут зустрічаються вовки й олені, бобри й лисиці, дикі кабани й лосі, зайці й козулі, червонокнижні кажани та навіть унікальні для нашої країни бурі ведмеді.

Поки природа потихеньку зализує свої рани, люди роблять свою роботу. Звісно, те, на що вистачає грошей. Державну програму, яка діє зараз, як сказано у звіті голови Державного агентства з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Віталія Петрука за минулий рік, "за результатами звітів із 2009 року до 2018 року профінансовано на 70 %". Тож ясно, як білий день, що через систематичне недофінансування передбачені цією програмою заходи не повністю виконані.

Фахівці Державного агентства з управління зоною відчуження разом із колегами з профільних установ на початку квітня цього року завершили розробку Концепції нової програми зняття ЧАЕС із експлуатації, розрахованої на 2021–2031 роки. На розгляд уряду її планують внести до кінця року. Ідеться про перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Як нагадує перший заступник голови ДАЗВ Олег Насвіт, торік Верховна Рада ухвалила "закон, яким визначено основні завдання й заходи, спрямовані на зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, а також обсяги їх бюджетного фінансування до 2020 року. Проте цей процес, як і перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, триватиме щонайменше кілька десятиліть".

Водночас у ДАЗВ визнають: навряд чи об’єкт "Укриття" стане повністю екологічно безпечним у широкому розумінні, принаймні в найближчі кілька століть. Причина – радіонукліди, якими забруднена ця територія, житимуть віки.

Безпосередньо ж тривалість вилучення палива й радіоактивних відходів з об’єкту "Укриття", як повідомив Opinion у коментарі перший заступник голови агентства Олег Насвіт, оцінюється майже в 50 років – орієнтовно до 2065 року: "Найважливіша передумова початку робіт із вилучення паливовмісних матеріалів – якнайшвидше створення необхідної інфраструктури й надійних сховищ для їх приймання на зберігання як довгоіснуючих ядерно-небезпечних радіоактивних відходів та подальшого захоронення".

Якщо перекласти це зрозумілою людям мовою, то якщо на території України за 50 років побудують геологічне сховище радіоактивних відходів, усіх термінів буде дотримано. А от де його будувати – питання поки що дискусійне.

Скільки це коштує, ніхто не знає, але дуже дорого. Не менш важливий аспект вирішення проблеми – фінансування цих робіт. Ні вчені, ні фахівці самої станції, ні співробітники ДАЗВ не беруться сьогодні однозначно сказати: скільки потрібно коштів, щоб демонтувати саркофаг, забрати звідти всі небезпечні речовини та захоронити десь у глибинах Землі.

"З огляду на величезну кількість радіоактивних відходів, які знаходяться в об’єкті "Укриття", – каже Олег Насвіт, – потреба у створенні нових технологій вилучення й поводження з паливовмісними матеріалами (ПВМ), будівництво необхідної інфраструктури й надійних сховищ для приймання ПВМ, зокрема сховищ геологічного типу, – усе це вимагатиме гігантських фінансових ресурсів".

Скільки – просто поки ніхто не знає. Кажуть хіба що про те, що впоратися із цим самотужки Україна не зможе, тож знову по допомогу доведеться звертатися до міжнародної спільноти.

У ДАЗВ пояснюють, що новою загальнодержавною програмою буде передбачено безпечну експлуатацію зокрема й об’єкта "Укриття", а також забезпечення поводження з радіоактивними матеріалами, остаточне закриття й консервація – з урахуванням напрацьованого досвіду й сучасних технологій – першого, другого й третього енергоблоків.

А поки робоча група, яка працювала над проектом концепції, готує розпорядження Кабміну "Про затвердження Концепції Загальнодержавної екологічної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему на період із 2021 до 2031 роки", зона відчуження в ці дні живе своїм уже звичним життям.

На півкроку ближче до нормального життя. Учені, які опікуються проблемами безпеки ЧАЕС і зони відчуження, вважають, що її радіус уже можна зменшувати. Громадськість ставиться до такої ідеї з певним острахом. Та поки це питання залишається дискусійним, фахівці Агентства з управління зоною відчуження потихеньку, крок за кроком, рухаються в напрямку повернення цих територій до нормального життя. Саме їхня, так би мовити, зона відповідальності – і допомога самоселам, яких там залишилося трохи більше 120 осіб (торік їх поменшало на дев’ятеро). Як і догляд за створеним 2016 року майже на 230 тис. гектарів Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником, який поділено на кілька функціональних зон: заповідну, буферну, регульованого заповідного режиму, антропогенних ландшафтів.

Якщо бути точним, то нині зона відчуження й обов’язкового відселення на 55 % вкрита лісами, на 10 % – луками, 5 % її території – це болота. Решта 30 % – перелоги на місці сільгоспугідь і колишніх сіл. Ліси неоднорідні, є соснові (до 40 %), дубово-соснові (35 %), дубові й грабово-дубові, а також вільхові (до 25 %). Там ростуть понад 1 250 видів судинних рослин, 120 видів лишайників і 20 видів мохів. Причому три види рослин – глід український, смілка литовська і козельці українські – внесено до Європейського червоного списку. Ще п’ять видів – у додатку 1 Конвенції про охорону дикої флори й фауни та природних середовищ існування в Європі. 43 види – у Червоній книзі України, а 13 рослинних угруповань – у нашій Зеленій книзі.

Якщо згадувати про тварин, то тільки на території заповідника мешкають, за різними даними, від 58 до 70 видів ссавців, 200-300 видів птахів, 6-7 видів рептилій, 11-12 – амфібій і до 60 видів рибоподібних. До Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи включено 14 видів. Із Європейського червоного списку відзначено 13 видів. А 75 видів фауни занесені до Червоної книги України.

Торік Чорнобильський центр займався там проектом із вивчення й визначення в зоні відчуження ділянок із найціннішими природними комплексами, вартими найвищого охоронного статусу. Потім проводили паспортизацію таких ділянок. Роботи передусім проводили в лівобережній частині зони відчуження. Фахівці, кажуть у ДАЗВ, описували радіоекологічні умови, ландшафти, рослинні й тваринні комплекси, червонокнижних рослин і тварин. Водночас учені продовжували спостерігати й за розвитком ландшафтів і біорозмаїття на території Чорнобильської зони відчуження. Один із напрямків – дослідження популяції коней Пржевальського й річкової видри.

А в самому Чорнобилі побудували теплиці, де вирощують навіть екзотичні рослини. Причому вони там прекрасно почуваються. Саме зараз розкішно цвітуть білі кали, декоративний гранат і навіть грошове дерево. Доглядають за рослинами співробітниці Чорнобильського спецкомбінату Олена Малащенко і Любов Мацак.

Немає ні легких, ні дешевих рішень. У екологів – дещо інший погляд як на безпеку зони відчуження загалом, так і на безпеку окремих її об’єктів. Скажімо, керівниця енергетичного відділу Центру екологічних ініціатив "Екодія" Ірина Головко зазначає, що й через 33 роки після Чорнобильської трагедії ми досі далекі від подолання її наслідків. Саркофаг, яким відрізано від світу зруйнований реактор із залишками ядерного палива, стане безпечним тільки тоді, коли його повністю розберуть та поховають у спеціальних місцях усе, що там зараз є.

"Четвертий енергоблок досі становить небезпеку, адже термін експлуатації бетонного саркофагу, тобто об’єкту "Укриття", збудованого відразу після аварії, практично вичерпано, а новий безпечний конфайнмент (НБК) над зруйнованим блоком повністю в експлуатацію досі не ввели", – пояснює вона Opinion.

За словами експерта, навіть коли арку повністю введуть в експлуатацію, питання з безпекою четвертого енергоблоку ЧАЕС повністю не вирішиться.

"Основна мета конфайнменту, – зазначає Ірина Головко, – створити умови, у яких можна буде розпочати демонтаж аварійних конструкцій саркофагу, вилучення й підготовку до вивезення та захоронення залишків зруйнованого реактора. І встигнути розібрати саркофаг потрібно до 2023 року, коли добігає кінця термін його експлуатації. А введення в експлуатацію НБК затримується через значні технічні складності й вищі, ніж очікувалося, рівні радіації".

Фахівці "Екодії" акцентують увагу й на тому, що наразі відсутнє фінансування для надважливих і надскладних робіт: демонтажу саркофагу й захоронення відходів.

"Вирішити проблеми, які створює атомна енергетика, – вважає експертка – у принципі задача надскладна. Це стосується як подолання наслідків аварійних ситуацій (для нас аварії на ЧАЕС), так і наслідків нормальної роботи АЕС (ідеться про захоронення високорадіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива, яке теж є високорадіоактивним відходом). Тут немає ні легких, ні дешевих рішень. Це дорого, бо дуже технічно складно та дуже високі ризики. Україні ще доведеться багато мільйонів витратити на ЧАЕС, адже, за планом, роботи з демонтажу станції триватимуть щонайменше до 2065 року".

"Єдиний правильний і відповідальний шлях, – переконана Ірина Головко, – припинити створювати нові ядерні ризики, тобто не планувати будівництва нових АЕС і не продовжувати понаднормово роботу старих атомних блоків".

"Натомість потрібно серйозно взятися за спорудження досі не збудованих сховищ для проміжного й остаточного захоронення високоактивних відходів, – пояснює своє бачення вирішення проблеми вона, – а кошти на ці витрати повною мірою закласти у вартість електроенергії, що виробляється на АЕС".

Постійно відбувається вторинне забруднення. Що через 33 роки після аварії на ЧАЕС проблема радіоактивного забруднення в зоні відчуження нікуди не зникла, вважає й голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. 

"Особливу небезпеку, як і раніше, становлять радіонукліди, що потрапили в довкілля унаслідок вибуху четвертого реактора, із періодом напіврозпаду 29-30 років (це стронцій-90 і стронцій-137), плутоній-239, період напіврозпаду якого становить 24 тисячі років, та ізотопи деяких інших трансуранових елементів. Тому Чорнобильська атомна електростанція залишатиметься небезпечним об’єктом щонайменше ще впродовж трьох століть", – пояснює вона в коментарі Opinion.

Експертка наголошує, що нині відбувається дуже небезпечний процес – вторинне радіоактивне забруднення територій поза межами зони відчуження.

"Вирубування чорнобильського лісу, вивезення матеріалів із зони ЧАЕС якраз і сприяє такому вторинному забрудненню, – пояснює екологиня. – Знеліснення спричиняє оголення величезних лісових ділянок, які втрачають свій природний захист. А внаслідок переміщення повітряних мас пилові бурі можуть переносити радіонукліди на далекі відстані".

Становлять загрозу, відзначає експертка, і пожежі на прилеглих територіях. А що вогонь там не рідкість, переконують повідомлення ДСНС. Тільки за минулий рік лісова охорона й лісопожежні станції виявили та ліквідували 35 пожеж на загальній площі 167,23 га, зокрема в лісовому фонді 29 пожеж на площі 167,23 га, із яких у лісах – 15 пожеж на площі 149,38 га, на пустирях, перелогах (трав’яний покрив) – 14 пожеж на площі 17,85 га, шість пожеж на суміжних територіях, що становили загрозу лісовим насадженням зони відчуження.

"При цьому вигорає не тільки рослинність, а й верхній шар ґрунту, – каже Тетяна Тимочко. – Це може призвести до підйому на поверхню та поширення в атмосфері радіоактивних елементів, які зараз знаходяться глибше".

Їхати чи ні в Чорнобиль на екскурсію – кожен вирішує сам. Що ж до туристичних поїздок у зону відчуження, які, до речі, уже практикує й Білорусь, то у Всеукраїнській екологічній лізі вважають, що сьогоднішні туристичні екскурсії в Чорнобиль не мають бути розвагою, оскільки «досі не було проведено ґрунтовних досліджень, які могли б визначити рівень радіоактивного забруднення на постраждалих територіях та переконати в цілковитій безпеці використання зон навіть із залишковим радіоактивним забрудненням».

Проте поїздки в Чорнобильську зону з ознайомчою метою практикують уже багато років. Тільки торік Чорнобильську зону відвідали понад 6 тисяч груп, а це майже 72 тисячі осіб. Причому їздять не тільки й не стільки українці, скільки іноземці, які знають Україну саме завдяки чорнобильській біді. І стільки ж часу не стихають суперечки: можна чи не можна заробляти на цьому гроші.

Читайте також: "Схиляюся перед подвигом усіх ліквідаторів". Сьогодні 33 річниця Чорнобильської катастрофи

Через 33 роки після вибуху не шукатиму відповідь на це запитання – хай кожен відповість собі на нього сам. Але не можу не згадати слова одного з ліквідаторів тієї страшної аварії, який багато років професійно займається питаннями безпеки атомних станцій. У розмові з ним почула, що зона відчуження назавжди залишиться гіркою міткою на тілі України. При цьому її зроблять максимально безпечною для людини, але вона ніколи не перетвориться на зону відпочинку чи галявинку для смаження шашликів. Тому він не розуміє самої ідеї чорнобильського туризму.

"Відразу після аварії туди їздили вчені з різних країн, вивчали проблему, – пояснював він. – Але щоб отак, їхати туди просто заради цікавості – я цього не розумію".

У ВЕЛ нагадують: хоч за ці роки частина постраждалої території відновилася без втручання людини, чималий її шматок однаково назавжди вилучений із користування. За словами Тетяни Тимочко, хоч ми й спостерігаємо відновлення тамтешнього біорозмаїття, це не означає, що природа повністю поглинула радіоактивні речовини, тож на цій землі й надалі треба дотримуватися режиму обмеженої діяльності – саме задля того, щоб уникнути вторинного радіоактивного забруднення.

"Було кілька спроб, починаючи із 2010 року й донині, – нагадує експерт, – зменшити територію зони відчуження, але ці спроби не спираються на жодні дослідження. А без ґрунтовних досліджень цієї проблеми робити такого не можна".

Для українців, які вже четверте десятиліття намагаються впоратися з наслідками техногенної катастрофи сьомого ступеня, важливо в найкоротші терміни мінімізувати її наслідки. Водночас екологи вважають, що варто готувати потужності, які з часом замінять атомну енергетику.

"В Україні є надзвичайний потенціал відновлюваної енергетики: сонячна, вітрова, біоенергетика, видобування метану та перетворення його в корисну енергію, обробка побутового сміття. Джерел, безпечних для довкілля, дуже багато, – пояснює Тетяна Тимочко. – Тому в перспективі Україна має обрати не атомний шлях розвитку. А сама зона відчуження могла би стати гарним майданчиком, скажімо, для будівництва й експлуатації сонячної електростанції. Це один із перспективних кроків до енергонезалежності країни, можливість дати друге життя тамтешній території".

І перші кроки в цьому напрямку уже зроблено – на промисловому майданчику самої станції над зруйнованим 33 роки тому четвертим енергоблоком минулої осені з’явилася сонячна електростанція "Solar Chernobil" потужністю 1 МВт / Пік. Чи означає це, що ЧАЕС поступово перетвориться на майданчик, де генеруватиметься тільки альтернативна енергія? Час покаже.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Фото – Юлія Крижевська