Синдром конфронтації. Ось як він працює. Інавгурацію президента не можна проводити ніколи. Бо в історії цивілізації кожен день розписано подіями, які унеможливлюють приведення президента до присяги.

Наприклад, колись наприкінці травня піонери прогулювали школу. Вони гуляли своє професійне свято й згадували Павліка Морозова. Зрозуміло, що серйозні справи у такий день неможливі. Всі мають зупинитись й віддавати салют один одному.

Наступна доба знаменита тим, що у 325 році римський імператор Костянтин скликав Вселенський собор у Нікеї. Навіщо нам натяки й асоціації з імперією? Будь-якою.

Читайте також: Чому інавгурація 19 травня – дуже правильна ідея

Ще за добу теж немилосердна дата: у 1929 році РНК СРСР почали знищувати "куркулів". Очевидно, що керівництво держави має покладати вінки до якогось меморіалу й проводити масштабне зібрання у палаці "Україна".

Потім, напевно, буде день пивоварів (ми ж не хочемо асоціацій із слабкоалкогольною залежністю керівника держави?).

Зрештою, далі починаються релігійні свята й День Конституції, коли взагалі будь-що робити – гріх. І, зрозуміло, 19 травня – під абсолютною забороною. Бо це День пам`яті жертв політичних репресій.

А, можливо, досить займатися блюзнірством й морочити людям голову?

Читайте також: Отчаянный выбор Украины

Інститут президента покликаний захищати наші з вами конституційні права й гарантувати, що в країні ніколи не буде репресій, голоду, геноциду. Можливо, саме для цього ми й обираємо владу у демократичний спосіб і варто припинити влаштовувати політичний гороскоп й почати працювати?

Інавгурація – це не свято з кульками, концертами й п'янкою в елітному ресторані для обраної публіки. Це – завершення виборчої кампанії й початок нового етапу в історії країни. У якому будуть брати участь не лише новообраний президент, а й всі громадяни країни.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram