Старі картини зображують не події, які відбулися колись,– а події, які відбуваються завжди.

Коли Брейгель малює вбивство немовлят у Віфлеємі, він малює селян у фламандському одязі, а солдатів – в іспанських обладунках, бо: все це відбувається знову і знову, тут і тепер, каже він.

Читайте також: ГУЛАГ замість Аушвіцу: гірка правда перемоги у Другій світовій

Коли ван дер Вейден малює святе сімейство, в центрі – Христос-немовлятко, але над ним – хрест-розп'яття, бо: навіть коли Христос ся рождає, вся його історія вже відбулась, і те, що було вчора, відбудеться завтра знову, й навпаки.

Читайте також: Постійно творячи нове, ХХІ століття вбиватиме, не помічаючи – філософ

Між цим світом і нашим – прірва; бо ми віримо в індивідуальність подій, у те, що нічого не повторюється, що все відбувається тільки одного разу. Наша любов до індивідуального і "не-повторного" зворушлива, хоча й утопічна.

Але, можливо, старі мали рацію, і насправді людська історія – це всього лише невпинне повторення одного й того самого. Тих самих помилок і тих самих чудес.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram