MENU

Мандрівка в минуле: варто лише стати на стежку предків

549 0

Ким ви були в минулому житті? Великим інквізитором чи спаленою відьмою, князем-завойовником чи першовідкривачем континенту? У результаті типового онлайнового тесту цікавий варіант, непересічний і пам`ятний – гарантований кожному, на відміну від доль мільярдів інших, скромно похованих скелетів, що літають у землі навколо сонця. Пастухів і вчителів, купців і повій, солдатів і знахарів. Чи вірите ви в попередні життя? Залишмо це питання без відповіді, натомість подумаймо про життя наших предків, які теж, певною мірою, наше минуле.

Читайте також: Бути разом із предками: зустріч живих із тими, хто відійшов

У невідомому місці невідомого часу давним-давно хтось дав початок вашому родові, й частина атомів вашого ліктя чи мозку й досі несуть їхній електричний заряд. Голос крові, мимовільні спогади, нахили й несподівано відкриті навики – все це може бути їхнім спадком. Або ні. Проте радше за все так. Адже, крім кольору очей, усмішки та зросту, ми успадковуємо і щось невловиме, духовне й душевне, емоційне й інтелектуальне. Кілька знайомих мені людей, відкриваючи історію власної родини, змінили свої життя або ставлення до нього. Цілісна лінія, що об’єднує покоління, стає міцною опорою та значно збагачує історичний кругозір.

Читайте також: Випити з дідом через 24 роки по його смерті

Ми не можемо подорожувати в часі. Та подорож до місць, де жили наші предки теж розповість багато. І нехай будинки зруйновано, а річки змінили своє русло – відстань до сонця лишилася незмінною. І поволі уважному серцю відкриються давні стежки, почуються давні звуки, й на коротку мить минуле стане видимим.

Я люблю мандрувати стежками своїх предків. І нехай мій волинський прадід чи батуринська прабабуся жодного разу не провели мене вулицями свого життя за руку, я відчуваю їхню присутність у тих пам’ятних для нашого роду місцях. У грі світла й тіні, облущеній фарбі на старих церковних дверях, запашному соці яблук являється щось невловиме та рідне. Хто його знає, скажете ви, може, це лише уява бавить настрій. Хто його знає, відповім я, може, це далекі в часі рідні розповідають свої історії сонячним промінням на зімкнених повіках. Варто лише повернутися у те місце під сонцем.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Анна ДАНИЛЬЧУК


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини