Для новообраного президента єдина причина поспішати з інавгурацією – оскільки рейтинг стрімко падатиме, то чим раніше вибори, тим кращий буде результат. Із цієї позиції три місяці – критично важливий час. Можливо, він і не розпускатиме парламент, але буде цим погрожувати.

Для Верховної Ради немає жодної причини поспішати.

Читайте також: Навіщо Зеленському розпускати Верховну Раду?

Для громадян був би сенс підтримати Зеленського в його вимозі, якби було зрозуміло, кого він веде на вибори у своєму партійному списку. Такого розуміння немає. Ймовірність того, що список наповнять люди олігархів (в обмін на підтримку телеканалів), перевзуті регіонали й аполітичні мажоритарники, яким вигідніше нині купити місце в списку, – досить висока.

Партії нема, процесу партійного будівництва нема, фахівців із партійного будівництва в команді нема, а значить, буде набір тушок пачками та регіональний партійний франчайзинґ, плюс хтось при зустрічі справить на лідера гарне враження й потрапить на добре місце. Всі ці історії ми вже бачили в українській політиці неодноразово.

Читайте також: Коломойський почав просувати план Медведчука – Волошина

Фактично новообраний президент від самого початку між співпрацею з парламентом і протистоянням із ним обрав протистояння. Це помилка, яка йому дорого коштуватиме. Все ж таки в нашій республіці парламент головний. Варто було не демонструвати традиційний вуличний підхід "наїзд-відкат-пред'ява", а витратити час на пошук союзників, аби потім можна було протискати свої ініціативи. Без союзників у парламенті президент є кульгавою качечкою. Політика – це мистецтво створення коаліцій.

Ну а обмін підколками та тролінґ-меми не є предметом аналізу, бо то все якраз для того, щоб нас відволікти від суті.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram