MENU

Можливість зустрічі в Осаці Трампа й Путіна залежатиме від розвитку конфліктів довкола Ірану, Венесуели та України

428 0

Бліц-візит Державного секретаря США Майкла Помпео до Сочі для зустрічі з очільником російського МЗС Сергієм Лавровим і президентом Росії Володимиром Путіним спричинив чимало чуток, аж до припущень про те, що готується новий «пакт Молотова–Ріббентропа» про розподіл сфер впливу в світі за радянсько-німецьким зразком. У повітрі витає ідея розміну України на Венесуелу. Деякі проросійськи налаштовані політологи в Америці пропонують, щоб Росія відмовилася від підтримки урядів Венесуели, Куби та Нікарагуа, а натомість США перестали б підтримувати Україну та Грузію, відмовилися б від розміщення американських військ і взагалі військ НАТО в Східній Європі та від будь-якої протидії інтересам Росії на обширах СНД.

Думаю, щодо цього відповідні політологи та видання озвучили параметри угоди, яку Путін насправді не проти був би укласти з Америкою. А ось Вашингтон на таку угоду з Москвою піти не готовий з однієї дуже вагомої причини. Такі глобальні угоди укладаються між рівновеликими державами, чиї військово-політичні й економічні потенціали, якщо не однакові, то хоч би порівнянні один з одним. Між Росією та США порівнянні лише розміри ракетно-термоядерних арсеналів, але використовувати їх для шантажу досить нелегко через гарантоване самовбивання в разі їх використання для самого шантажиста. Що стосується Венесуели, то США поки що сподіваються впоратися з Мадуро і без російської допомоги, як і домогтися бажаних для себе змін у політиці урядів Куби та Нікарагуа. Тим паче, що досвід свідчить, що Путін готовий допомагати лише тим, хто стає його маріонеткою.

Читайте також: США активно продолжают торговую войну с Китаем

Але головна проблема для США не Венесуела, а Іран, який після посилення американських санкцій уже вчинив кілька атак проти нафтової інфраструктури Саудівської Аравії та інших монархій Перської затоки. Це провокує силову відповідь Америки. Вочевидь, такі перспективи Помпео обговорив зі своїми спільниками в Брюсселі, через що змушений був скасувати запланований візит до Москви. З Лавровим і Путіним він цю проблему в Сочі, думаю, також обговорював.

Жодних проривів, як і очікувалося, здобути не вдалося. Тим часом до берегів Ірану рухається американське ударне авіаносне угруповання, і поширюються чутки, що американці готові, в разі значного поступу іранської ядерної програми, направити на Близький Схід 120 тис. солдатів, а можливо, і більше.

На перемовах у Сочі Помпео з Лавровим та Путіним обговорювали не лише Іран, а й Венесуелу, Сирію, Україну та ситуацію на Корейському півострові, так само як і двосторонні російсько-американські взаємини та проблеми роззброєння. Помпео передав російським партнерам із перемовин побажання Дональда Трампа зустрітися з Володимиром Путіним уже на саміті G-20 у Осаці 28—29 червня. Але в Сочі питання про зустріч двох лідерів вирішене не було. Тут варто пригадати, що остання з запланованих зустрічей американського та російського президентів була скасована через захоплення російською стороною українських моряків у Керченській протоці. На прес-конференції після діалогу з Лавровим Помпео ще раз зажадав від Москви звільнити українців, захоплених під час Керченського інциденту. Не виняток, що звільнення українських моряків стане попередньою умовою проведення зустрічі в Осаці. І Путін може піти на такий крок. Добре, що в червні президентом України вже напевне буде Володимир Зеленський, і тоді можна буде уникнути передачі полонених моряків ненависному Порошенку. А ще Помпео закликав Путіна налагодити діалог із новим президентом України. Сумніваюся, що Володимир Володимирович до цієї поради дослухається.

Щодо Ірану позиції сторін виявилися максимально далекі одна від одної. Лавров казав про те, що «ми насправді сприятимемо тому, щоб ситуація не скотилася до військового сценарію» і що «ми разом із європейськими колегами та КНР у контактах з американськими колегами шукатимемо шляхи виходу з цієї кризи, тому що доки ми лише в цей вир усе глибше і глибше засмоктуємося». Із цих слів можна зрозуміти, що Росія не збирається тиснути на Іран у питаннях іранських ядерної та ракетної програм, хоча зброю Тегерану, мабуть, поставляти не буде. Помпео ж повторив, що «ми абсолютно не хочемо війни з Іраном, а хочемо, щоб іранська адміністрація припинила підтримувати «Хезболлах», терористів у всьому світі, зокрема, на Близькому Сході», а Іран «став нормальною країною». Певна річ, що жодної з цих цілей не досягнути без застосовування сили або загрози її використання. До речі, можливо, гіпотетичні 120 тис. американських військовиків, які наробили стільки галасу, можуть призначатися не проти Ірану, а для дій у Сирії, для яких їх буде достатньо, тоді як для бойових дій у самому Ірані військ потрібно буде в кілька разів більше. В разі відновлення іранської ядерної програми американці можуть спробувати покарати Іран у Сирії, де на боці Башара Асада зараз воюють майже виключно іранські війська. США сповна здатні розбити та витіснити іранців із Сирії, що буде надійною  безпекою для Ізраїлю і зумовить відхід Асада.

Читайте також: Як новообраному президентові вибратися з пастки на американському напрямку

Цілком імовірно, що основне завдання місії Помпео в Сочі — це з’ясувати, яка буде реакція Росії на можливе обмежене застосування сили американцями проти Ірану. Але, певна річ, про цю частину перемовин на прес-конференціях не буде навіть натяку. А щодо проблем роззброєння, то Путін прилетів до Сочі якраз після інспекції російської  «оборонки», під час якої погрожував американцям і міфічною гіперзвуковою зброєю,  і настільки ж міфічними засобами протидії такій зброї та ще іншими «ужастиками». А на останньому етапі, до Ахтубінська, російський президент прилетів у супроводі шестірки Су-35. Невже Володимир Володимирович серйозно побоювався, що в небі над Астраханською областю його можуть збити українські, грузинські, азербайджанські або турецькі винищувачі? Подібні дешеві «понти» вже і в Росії зараз мало хто сприймає серйозно. А для Помпео і Трампа все виконане Путіним перед зустріччю в Сочі є переконливим свідченням того, що насправді жодних серйозних нових озброєнь, що можуть вплинути на глобальну стратегічну рівновагу, в Росії немає, і найближчим часом їх поява не передбачається.

Не дивує, що перемовини Помпео з Путіним, що тривали удвічі менше, ніж перемовини з Лавровим, лише півтори години, нічого принципово нового не зумовили. Принаймні навіть не було оголошено про узгодження можливої майбутньої зустрічі Путіна і Трампа в Осаці. Як бачимо, далі за загальні фрази про бажаність відновлення повноформатних російсько-американських взаємовідносин на зустрічі американського держсекретаря та російського президента справа не пішла. І сама можливість зустрічі в Осаці безпосередньо залежатиме від розвитку конфліктів, що наявні зараз, насамперед довкола іранської ядерної програми та у Венесуелі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Борис СОКОЛОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини