Яким вже пізно боятися. Боятися не сподобатися. Не відповідати. Не знати. Не встигнути. Чи не вміти пекти наполеон. Готувати плов. Правильно малювати стрілки. Вони не бояться перепитати. Виглядати безглуздо. Їм є, що надіти до літа. Восени теж. І це не проблема. У їхньому житті все менше проблем. Вже не страшно не по прямій. Можуть криво.

Знають, що красиво – це всередині. Вони не бояться потонути. Так як давно живуть на глибині. Чи не соромляться плакати. Від горя і радості. Сміятися від цього теж вміють.

Читайте також: Як впоратися з емоційним вигоранням і депресією – блог особливої мами

Їм вже пізно боятися сивини. Зморшок. Вони вже не перші. Їм вже пізно боятися, що подумають. Колеги. Свекруха. Люди.

Їм давним-давно байдуже мите чи очищене, з глютеном або без. Вони їдять те, що хочуть. Їм вже не страшно робити це вночі. І зовсім не соромно.

Вони знають, що курити і пити – не шкідливо. Шкідливо – не хотіти, не дихати.

Їм все одно. Прийшов він о 18:30 або 21:00. Якщо він любить. І поспішає. Головне – він є.

Вони вже не бояться бути одні. Вміють не бачити того, хто не помічає. Відходити від того, хто відштовхує. Їм є, що сказати. Є про що мовчати. Про що молитися. У них все від душі. Вони – чиясь віддушина. Їм не страшно здатися дурними. Товстими. Худими.

Читайте також: Не її історія, або Щоденно, маленькими кроками

Вони давно перестали здаватися. І почали бути. Робити те, що люблять. Любити того, хто любить. Спати з тим з ким не заснеш. Навіть якщо дуже хочеться. Говорити прямо. Чи не накручувати. Кудрі. Себе. Чи не випрямляти локони. Але спину тримати рівно. Дивитися крізь пальці на дурнів. Прислухатися до тиші.

Гіркий шоколад для них солодкий. Вони вміють цінувати час. Ранок. День. Ніч. Вони не змушують доньку. Чи не наставляють сина. Вони зайняті справою. Своїм. Вони вміють бути з собою. Собою. Вони вже не звинувачують батька. Люблять маму. Вони не бояться померти. Тому що – живуть. Є жінки, яким уже пізно боятися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram