Опитали в Центрі експертів – українських, європейських та американських – куди варто новому президентові вирушити із закордонним візитом насамперед. Серед найбільш згадуваних столиць виявилися три європейські столиці – Брюссель, Берлін, Варшава. Часто називали експерти й Вашингтон, але не як першу столицю для візиту.

Що стосується мене особисто, то в опитуванні я запропонувала новобраному президентові спершу відповісти щонайменше на два запитання. По-перше, який сигнал він має надіслати Україні та світові вибором тієї чи іншої країни столицею для свого першого візиту? По-друге, як ключові партнери України, що не ввійдуть до "першої столиці", відреагують на цей вибір?

Якщо своїм першим візитом новий президент бажає надіслати повідомлення щодо відданості європейському та євроатлантичному виборові, то це мав би бути Брюссель (хоча Віктор Янукович свого часу дещо девальвував у значенні саме таке прочитання першого візиту до Брюсселя).

Якщо сигнал має полягати у фокусі на відносини із країнами, які спроможні допомогти нам закінчити війну з Росією, то це передусім Вашингтон. Якщо поєднання двох пріоритетів – європейського вибору й закінчення війни, то тут найкраще пасуватиме Берлін.

І нарешті, якщо головне послання полягатиме в налагодженні відносин з сусідами та підкреслення відмінності з політикою попереднього президента, то це Варшава. Також я б рекомендувала за змогою розглянути варіант турне, яке практикують, скажімо, американські високопосадовці.

Читайте також: Головне – припинити стріляти? Ось Захід і припинив

Що ж до реакції партнерів, то мої розмови на цю тему свідчать, що американці набагато краще сприймуть, якщо новообраний президент відвідає якусь із європейських столиць, але європейці натомість дуже критично оцінять перший візит до Вашингтона, без зупинки в Європі.

Понад те, американські співрозмовники – й представники уряду, й аналітичних центрів – самі рекомендують перший візит здійснити до якоїсь із європейських столиць, найчастіше називаючи Берлін чи Брюссель. Том Ґрем, колишній американський урядовець і директор Kissinger Associates, навіть запропонував Стокгольм: мовляв, "президентові Зеленському варто консультуватися зі шведами щодо того, як вони забезпечують свою оборону, зокрема проти Росії, перебуваючи поза НАТО".

Тепер кілька коментарів щодо запропонованих експертами напрямків візиту. Є підстави вважати, що сам президент із першим візитом був би дуже навіть не проти відвідати Вашингтон і зустрітися із президентом Трампом, однак це важливо робити (й опитані нами американські експерти тут теж солідарні) лише після того, як будуть розставлені крапки над "і" в історії з Джуліані. Подібні звинувачення не мають захмарювати візит. Крім того, потрібно змінити підхід до наповнення візиту. Зокрема, не забути про відвідини шпиталю, де лікують воїнів АТО.

Щодо Варшави, яку досить несподівано називала переважна більшістю експертів у першій трійці. До цього візиту теж потрібно ретельно готуватися. Можливо, доцільніше було б розглянути візит до Польщі 1 вересня, на чергову річницю початку Другої світової війни, коли там буде чимало міжнародних лідерів, а відповідно 2 вересня здійснити повноцінний візит (навряд чи президент знайде змогу двічі відвідати Польщу за кілька місяців). До візиту також важливо було би провести засідання Консультаційного комітету при президентах, щоб чіткіше окреслити порядок денний і зробити відповідний менеджмент очікувань.

Щодо Брюсселя теж є певні питання: по-перше, доволі банальний вибір як для молодого, креативного й позасистемного політика. По-друге, Брюссель "сам" приїде до України в липні: спочатку відбудеться саміт Україна-ЄС, потім виїзне засідання Північноатлантичної Ради НАТО. По-третє, після виборів у Європарламент лідери ЄС будуть "кривими качками", тому у Брюссель варто передусім їхати не для налагодження контактів з ними, а швидше для "фіксації" європейського та євроатлантичного курсу.

Читайте також: Портников: Зустріч Зеленського з Додоном – перший крок до легітимізації "російського" статусу Криму

Що ж до Німеччини, то тут чи не єдиним застереженням може бути реакція Франції, президентові якої Зеленський безумовно вдячний за вкрай теплий прийом іще до другого туру виборів (на відміну від канцлерки Меркель), проте Францію можна було б відвідати й під час традиційних урочистостей у Норманді.

Німеччина – це країна, де якраз існує ризик відкату у відносинах за нового президента. І всім чудово відомо, наскільки велику роль відіграє персональний контакт із канцлеркою Меркель, яка, нагадаю, залишається на чолі уряду Німеччини ще трохи більше двох років. Німці перший жест назустріч уже зробили – у день інаугурації Зеленського оголосили про виділення 82 млн євро на реформи в Україні.

Із нестандартних варіантів, які лунають через дипломатичні канали – відвідати вже на початку червня саміт Тримор'я у Словенії в ролі почесного гостя, підкреслюючи тим самим інтерес у регіональній співпраці та в конкретному наповненні зовнішньої політики через інфраструктурні проекти, які наразі є одним із пріоритетів цієї ініціативи й одним із найважливіших показників, що Україна рухається до ЄС для пересічних українців (доведено дослідженням Центру "Нова Європа").

Так чи інакше, який би вибір не було зроблено, головне питання все ж має полягати не "куди", а "з чим?". І дуже важливо, щоб перший закордонний візит не перетворився в обговорення тих чи інших неоднозначних рішень нового президента. А вони вже, на жаль, є у зв'язку із призначенням адвоката Коломойського Богдана на посаду глави АП.

Вже в перших моїх комунікаціях із деякими закордонними дипломатами та впливовими аналітиками цей крок було названо "великою помилкою" президента Зеленського, зважаючи на те, що саме його зв'язок із олігархом Коломойським був чи не найбільшим занепокоєнням щодо новообраного глави української держави не тільки в Україні, але й на Заході.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram